Віднині твори юних авторів, які не мають доступу до мережі Інтернет, будуть публікуватися з наступною ремаркою:
"Розташовано адміністратором МАЛіЖу, за відсутності у автора доступу до мережі "Інтернет".
ПОДОРОЖ ДО КАРПАТ
В цьому році мені вперше випала нагода поїхати в Карпати і навіть брати участь у Міжнародному фестивалі "Рекітське сузір'я"! Я дуже хвилювалася, цілий тиждень надала сумку, щоб нічого не забути. І ось настала довгоочікувана неділя - завтра: вирушаємо в дорогу!
Та мене дуже турбувало те, як я маю встати у 5 годин ранку? Хто мене збудить так рано? Звичайно, вирішила навести будильник. Але подумала, що одного будильника буде мало. І тому навела всі будильники, які є в хаті. В результаті було наведено шість: на татовому, на маминому та на моєму телефонах; на телевізорі; ще сказала, щоб до мене подзвонила моя подруга Оленка, коли прокинеться, тому що ми їдемо разом; і ще попросила сусіда, який рано встає порати худобу, прийти вранці до нас та постукати у всі вікна.
Тепер я спокійна, тому що впевнена в тому, що хтось мене розбудить, і омріяні Карпати зможу побачити своїми очима. Там я представляла свою казочку «Ледача корівка», яка дуже сподобалася журі. Думаю, що і ви також прочитаєте мій конкурсний першотвір з великим захопленням.
ЛЕДАЧА КОРІВКА
Казка
Колись жила в одному невеликому селі дуже ледача корівка. Така ледача, що навіть не хотіла сама скубати травичку. Все замість неї робив її найкращий друг - мудрий кіт Мурко. Але навіть котик вже втомився у всьому догоджати корівці. І ось одного разу він сказав:
- Так, корівко, тепер ти будеш скубати травичку сама, і все, що я робив за тебе, більше робити не буду. Тобі вже у школу потрібно йти, а ти така ледача! Зараз ми з тобою будемо готуватися до школи. Почнемо із самого простого: з алфавіту. Корівка такого зовсім не чекала і тому дивилася на Мурка великими здивованими очима. Але мусила покоритися йому.
- Корівко, повторюй за мною, - почав урок котик, - "А".
- "А" - слухняно тягнула вона.
–"Б", "В", "В"… І так до кінця алфавіту.
- Ось, корівко, дійшли ми з тобою до кінця алфавіту. Тепер ти сама розкажи мені його від початку до кінця.
І вона почала не по порядку називати букви, які змогла запам'ятати. Корівка старалась з усієї сили, але котик не був задоволений своєю ученицею.
- Стій! Стій! Досить! - зупинив Мурко її, - Ти все переплутала. Що ж з тобою робити?.. Придумав! Ходімо до слонихи Фросі - вона все знає, і, думаю, зможе нам допомогти.
- Добре, - погодилась корівка. Вона вже й сама хотіла освоїти грамоту. До слонихи Фросі йти було зовсім недалеко, і вони швидко дісталися туди.
- Добрий день, тітко Фросю, - чемно привітався кіт.
- Доброго дня, мудрий котику. Що вас привело до мене? Чи просто вирішили провідати?
- Ой, тітко Фросю, корівці скоро йти в школу, а вона не може вивчити алфавіту! Що нам робити?
- Котику, - лагідно відповіла слониха, - це ж дуже просто! Алфавіт потрібно вчити по одній або по дві букви в день. А потім, коли вона їх всі запам'ятає, треба буде займатися розвиваючими вправами. Ось, наприклад, ти назвеш корівці якусь букву, а вона скаже слова, які починаються з неї. І так поступово вивчите азбуку.
- Дякуємо вам за мудру пораду! До побачення! - попрощався котик.
- До побачення! - сказала корівка.
Дякуючи розумній пораді слонихи Фросі, корівка дуже швидко запам'ятала всі букви, а ще із задоволенням робила ЇЇ розвиваючі вправи. Коли вона стала ходити у школу, то була там відмінницею. А ще, корівка вже не була такою ледачою і все навчилась робити сама.
Комментарии