1 1 1 1 1 (0 голосов)

Розташовано ректором МАЛіЖу, за відсутності у автора доступу до мережі "Інтернет".

Стоять дерева. По корінь занурені в землю, по віття – у небо.
Думками деруся найбільшим деревом угору – і від цього легше. Нарешті вилізла на верхівку, куштую на смак небо. Солодке-солодке, тільки ледь гіркувате. «Значить, буде дощ», – прозірливо думаю. Сплигую та рушаю додому, щоб не настиг хлющ.
Відтепер всередині маю шматочок неба, значить, маю все – і нічого не потрібно.
Щаслива!

Комментарии  

Ольга Царицанська
0 #1 Ольга Царицанська 26 ноября 2011
Що може бути прекраснішим за людину, в якій небо?!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии