Розташовано ректором МАЛіЖу, за відсутності у авторки доступу до мережі "Інтернет".
«Вчителько моя, зоре світова...» - ніжний, проникливий голос лине з радіоприймача.
Я і раніше чула цю пісню, та особливо не задумувалась над її змістом. А сьогодні ці прості, журливі слова розбудили в моїй душі спогади.
В пам'яті зринає мудре, втомлене роками обличчя Ольги Семенівни. Для мене вона не просто вчителька, котра щодня заходила у клас, проводила уроки, ставила оцінки, а ніби друга хрещена мама.
Чимало випробувань випало на її долю. Роки відбились на обличчі, посріблили волосся, вкрили борозенками чоло. Але посмішка та погляд й через десятиліття випромінюють щирість і доброту.
Як зараз бачу: стоїть з невеличкою сумкою та стосик зошитів підтримує худенькою рукою. Зупинилась перед школою, когось чекає - така маленька і така велична.
Я пригадую пахощі її особливих, найсмачніших у світі пирогів. Бувало, принесе у клас, а вони такі рум'яні, запашні - щойно з печі. Поріже на шматочки, роздасть дітям. Любила нас, нічого не шкодувала, без остатку віддала і серце, і душу.
І уроки Ольги Семенівни були цікавими, незвичайними. Слова лилися вільно, спонукали замислюватись над своєю історією, культурою, звичаями. Було що повідати нашій вчительці, було чому навчати нас. Адже її життя - майже ціла епоха. Із своїх прожитих вісімдесяти - п'ятдесят два віддала володимирецьким дітям. П'ятдесят два роки у школі... Вчила мою бабуся, маму, мене... Як уміла організувати екскурсії, фольклорні експедиції! Видала збірочку народних перлин - пісень, переказів, легенд, співала з нашим «Струмочком» на сцені.
Боже! Як люблю співати! Улюбленою її піснею була «Посіяла людям літа свої, літечка, житом, прибрала планету, послала стежкам споришу, навчила дітей, як на світі по совісті жити, зітхнула полегко і тихо пішла за межу»... Ніби про неї ці слова. На цьогорічну Пречисту відійшла наша люба вчителька у вічність. На уроці їй раптово стало погано, і зупинилось велике і щедре серце... Назавжди...
...Було море квітів. Я ніколи не бачила на похоронах стільки людей, як того дня. Весь Володимирець проводжав не просто жінку - матір, вчительку. Проводжав Людину з великої літери.
Вічна їй пам'ять.
Комментарии
ВЕЛИКА ПОДЯКА І ПАМ'ЯТЬ ТАКИМ ВЧИТЕЛЯМ!