Розташовано ректором МАЛіЖу, за відсутності у автора доступу до мережі "Інтернет".
Чому всі живуть під одним небом, але бачать різні зірки?
Людей багато, думок ще більше, а зорі... їх не злічити! Може, ми на них не так дивимося? Може, зовсім не підіймаємо голови до прекрасного неба?
Зараз для нашого українського народу випав важкий час випробувань, змін, втрат і нових духовних набутків. На кожного з нас це діє по-різному: одні добрішають; інші стають нещасними, скаржаться на свою долю.
А особисто я побачив те, чого раніше ніколи не помічав. Мій внутрішній світ збагатився, знайшлися духовні цінності, а найголовніше - я побачив життя, природу, себе!
Нехай зараз і нелегкий час для нашої України, але я щиро радію, що живу у цьому часі. Він (час) дуже хоче, аби всі ми навчилися любити нашу рідну землю, себе на цій землі, інших людей.
То ж, може, всі разом підіймемо голови до яскравого зоряного неба і поглянемо на зірки по-іншому, з нового боку - та й станемо вільнішими на своїй землі!
Повірте, зірки не високо, і вони не чужі, вони наші, кожного з нас! Дотягнутися рукою можна до всього, просто потрібно поглянути на мету по-новому, від щирого серця повірити в свої сили, в себе, в свою зірку!
Полюбімо ж себе і життя, і воно обов'язково відповість нам взаємністю. І знайдемо свою зірку... Зірку свого щастя... Зірку щастя свого народу... Зірку щастя свого народу...
Комментарии