Розташовано ректором МАЛіЖу, за відсутності у авторки доступу до мережі "Інтернет".
***
З дитинства захоплююся танцями. З 1999 по 2004 рік займалася в ансамблі народного танцю «Барвінок». Також займалася в модельному агентстві «Марго». У 2004 році брала участь у конкурсі «Принцеса Полтавочка - 2004», де зайняла перше місце в номінації «Шкільна Принцеса».
З 2007 року займаюся танцями в спортивно-танцювальному клубі «Ювента» . Брала участь у різних танцювальних чемпіонатах, одним з яких є «Відкритий чемпіонат України з сучасних танців», отримала нагороду за перше місце в срібному фіналі. Беру участь у танцювальних фестивалях: «ІЮ8 Резі», «Рипку Веаіз», «Циклофазотрон», «С80 Резі», де неодноразово займала призові місця та ставала фіналістом. Беру участь у створенні нових танцювальних номерів.
З 2007 року є членом шкільного літературно-мистецького гуртка «Жар-птиця». Пишу поезію. Брала участь у шкільних та міських літературних конкурсах, неодноразово ставала лауреатом. Займаюсь фотографією та фотожурналістикою. Полюбляю писати прозу.
Світ без тебе
(Оповідання)
Її темні очі заполонили усю його душу. Тремтливе колихання вій викликало якесь дивне, нове почуття, коли ставало тісно у грудях серцю. Усмішка для Нього була сонячними промінцями, які осяювали все Його буття. Вона дарувала тепло, і Йому було затишно. Ніжні руки, доторкаючись, викликали легке хвилювання. Тихий голос навіював спокій, і Йому не хотілося, щоб Вона від Нього йшла.
На жаль, Вони не були разом. їх пов'язувала лише давня дружба, яку Колись Він запропонував, а Вона тепер не хотіла її порушувати. Він розумів її, але водночас Йому було страшенно боляче за це. Бо Він кохав... Він був без тями закоханий...
А Вона закохано дивилася на інших... Тоді Він просто переставав жити... Наставали безсонні ночі, мляво текли безкінечні дні, сірі, наче в тумані... Зникало сонце... Вибухав всесвіт...
Але з'являлася Вона - і світ народжувався вдруге. Він рятував її від розбитого кохання, розбиваючись на уламки сам. Але це було краще, ніж жити без неї...
Одного разу Вона знову зникла. Він зрозумів, що у Неї «нове» кохання. Ішов час, а Вона не поверталася. Час невпинно біг, а її не було. Він не помічав днів, які проходили, забув, хто Він і чим займається. Його обличчя посіріло, вуста заніміли, очі більше не шукали її в натовпі...-
Він приречено йшов вулицею. І раптом... голос. Її голос, який гукав саме Його...
На обличчя впав легкий промінь. Що це? Знову з'явилося сонце? Його ж уже давно не було. Він простягнув уперед долоню, і на неї тихо впав цвіт яблуні. Поглянув у небо - і занімів: звичайна хмара, але так нагадує серце!
Цього не може бути... Не може бути... І більше не буде. Він почав швидко йти вперед, прискорюючи кроки. Та випередити биття серця все рівно не вдавалося. Воно було сильнішим, воно наказувало зупинитися... І Він підкорився... Вона стояла осторонь, біля неї проходили люди. Вона ні на що не сподівалася, але чекала. Тихо, вірно, трохи сором'язливо... Вона все розуміла і готова була прийняти Його вибір...
...Вона називає Його «своїм щастям». Він любить обійняти Її і пошепки повторювати, як сильно любить. Вона нарешті зрозуміла, що не може без Нього жити.
Прийшов час, коли Він зміг сказати їй про свої почуття, а у відповідь отримав розуміння, переплетене сонячними промінцями та ніжним павутинням кохання.
Світ оживає, коли ти поряд зі мною...
Комментарии
"...проза тобі явно.."
"Розташовано ректором МАЛіЖу, за відсутності у авторки доступу до мережі "Інтернет"." Поэтому этих, действительно интересных комментов автор никогда не прочтет. Увы.