Розташовано ректором МАЛіЖу за відсутності у автора доступу до мережі "Інтернет"
Образок
Настала весна… Тепло надворі. Сніг майже розтанув, а річки та струмочки звілънилися від холодного льоду. Тендітні підсніжники та ніжні проліски висунули свої голівки з-під снігу. Птахи, які відлітали у теплі краї, повернулись додому.
Чемні діти почали саджати дерева та майструвати годівниці. Та Василько був поганим і неввічливим хлопчиком. Він зовсім не шанував працю інших, а навпаки, хлопчик руйнував годівнички, ламав гілки дерев та нищив квіти.
Одного разу навіть зробив собі рогатку і почав стріляти у бідолашних пташок. Інші діти часто говорили йому, щоб він не нищив природу, але все марно. Хлопчик ніби не чув і продовжував шкодити природі.
I ось одного гарного дня він попрямував до лісу. А у лісі багато весняних квітів. Василько вже нахилився, щоб зірвати підсніжник, але раптом він почув знайомий голос: «Не рви квітку!» Хлопчик порнувся і побачив Марічку. Дівчинка була чемна і дуже любила природу. «Не рви квітку» - тихо промовила Марічка. Поки діти сперечалися, на квітці з'явилася краплина роси, і квітка ніби заплакала. Василько і Марічка глянули на квітку і дуже здивувалися.
Після того дня хлопчик більше не шкодив природі, а, навпаки, доглядав за нею.
Комментарии
А добро йде від доброти, яка виражається у дружньому, чутливому ставленні до людей, до тварин і рослин – до навколишнього світу.
Саме про це йдеться в оповіданнячку Діани Колядко.