1 1 1 1 1 (0 голосов)

Розташовано ректором МАЛіЖу за відсутності у авторки доступу до мережі "Інтернет"

Про себе

Живу я у надзвичайно красивому селі Солонка. Навчаючись у 6 класі.
Намагаюсь всебічно розвиватись, не втрачати дарма жодної хвилини.
Окрім поезії та прози, захоплююсь волейболом, а у вільний час
змальовую на полотно яскраве сонечко, привітних людей і барвисті
квіточки. Я переконана, що все у світі протрібно підкорювати лише
добром й не сподіватися на оточуючих. Життя - це наш скарб, який ми
повинні добувати самостійно...

Першопроба пера.
Загадкові "НАТУРАЛЬНІ ЧИСЛА"
Оповідання

Тиша… Потихеньку до своїх робочих столів, одна за одною, підпливають нерозбірливі постаті – ось одна, друга, третя… Всі вони втомлено озираючись, ліниво витягують свої книжки з портфеля. Ще мить – і двадцять шість голів струнко видять за своїми партами, чекаючи вчителя.

Учні уважно прислухаються, намагаючись щось почути у цій глибокій темній тиші. Й, дійсно, чути, як десь далеко, вкінці коридору, неквапливо ступають чиїсь натруджені ноги.

Я відразу впізнаю ці кроки. Уже два роки, як я перейшла у середню школу допитливою дівчинкою, і такі дурниці, як кроки вчителя, ще тоді запам’ятались у моїй голові, яка прагнула все знати.

Тихо й водночас рвучко рипнули двері і молоденька вчителька, років так двадцяти восьми, зайшла у нашу світлицю. Так, сміючись, ми називаємо свій клас, коли в ньому ідеально чисто. У руці вона несла чорненький журнал, де на білому фоні виднілася назва – «шостий клас». Не гаючи часу, Христина Олександрівна почала нам пояснювати нову тему, яка мала назву «Натуральні числа». Білосніжна крейда, своїм витонченим хвостиком, малювала на дошці все нові і нові числа, рівняння та приклади. У моїй голові десь загубилися всі розв’язання й як я не намагалася – не змогла їх знайти. Лише постійно крутилися різноманітні числа: п’ятдесят, вісімдесят, триста сорок п’ять, три цілих і шість десятих, семеро… Вже начхавши на нову тему, я поринула у свої думки, у яких, навіть, існує країна Арифметика. Солодко позіхаючи, я, раз у раз, ніби прокидалася, уважно споглядала на всіх й зносу поринала у думки…

Гучно продзвенів дзвінок. Невдоволено зиркаючи, ніби хтось розбудив мене о другій ночі, я склала свій портфель і ліниво почимчикувала додому.

Комментарии  

Ольга Царицанська
+2 #2 Ольга Царицанська 15 апреля 2012
Світланко, сподіваюся, що такий твій напівсонний стан на уроках математики це твоя кумедна фантазія.Адже навіть у твоїх думках є країна Арифметика.Проп оную переглянути кілька моментів: молоденька вчителька років так двадцяти восьми.Доречніш е буде - молода вчителька.Натру джені ноги - а Ти ж пишеш про молоденьку вчительку.Чорне нький журнал, де на білому тлі, а тло ж чорненьке.Будь уважнішою.Пиши, ми чекаємо.
wolodumur kowaluk
+2 #1 wolodumur kowaluk 15 апреля 2012
Оповідання мені сподобалося. Цікаві спостереження і їх викладення в особливій авторській манері.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии