Розташовано ректором МАЛіЖу за відсутності у авторки доступу до мережі "Інтернет"
Про себе
Живу я у надзвичайно красивому селі Солонка. Навчаючись у 6 класі.
Намагаюсь всебічно розвиватись, не втрачати дарма жодної хвилини.
Окрім поезії та прози, захоплююсь волейболом, а у вільний час
змальовую на полотно яскраве сонечко, привітних людей і барвисті
квіточки. Я переконана, що все у світі протрібно підкорювати лише
добром й не сподіватися на оточуючих. Життя - це наш скарб, який ми
повинні добувати самостійно...
Першопроба пера.
Загадкові "НАТУРАЛЬНІ ЧИСЛА"
Оповідання
Тиша… Потихеньку до своїх робочих столів, одна за одною, підпливають нерозбірливі постаті – ось одна, друга, третя… Всі вони втомлено озираючись, ліниво витягують свої книжки з портфеля. Ще мить – і двадцять шість голів струнко видять за своїми партами, чекаючи вчителя.
Учні уважно прислухаються, намагаючись щось почути у цій глибокій темній тиші. Й, дійсно, чути, як десь далеко, вкінці коридору, неквапливо ступають чиїсь натруджені ноги.
Я відразу впізнаю ці кроки. Уже два роки, як я перейшла у середню школу допитливою дівчинкою, і такі дурниці, як кроки вчителя, ще тоді запам’ятались у моїй голові, яка прагнула все знати.
Тихо й водночас рвучко рипнули двері і молоденька вчителька, років так двадцяти восьми, зайшла у нашу світлицю. Так, сміючись, ми називаємо свій клас, коли в ньому ідеально чисто. У руці вона несла чорненький журнал, де на білому фоні виднілася назва – «шостий клас». Не гаючи часу, Христина Олександрівна почала нам пояснювати нову тему, яка мала назву «Натуральні числа». Білосніжна крейда, своїм витонченим хвостиком, малювала на дошці все нові і нові числа, рівняння та приклади. У моїй голові десь загубилися всі розв’язання й як я не намагалася – не змогла їх знайти. Лише постійно крутилися різноманітні числа: п’ятдесят, вісімдесят, триста сорок п’ять, три цілих і шість десятих, семеро… Вже начхавши на нову тему, я поринула у свої думки, у яких, навіть, існує країна Арифметика. Солодко позіхаючи, я, раз у раз, ніби прокидалася, уважно споглядала на всіх й зносу поринала у думки…
Гучно продзвенів дзвінок. Невдоволено зиркаючи, ніби хтось розбудив мене о другій ночі, я склала свій портфель і ліниво почимчикувала додому.
Комментарии