Твір розташовано ректором МАЛіЖу за відсутності у авторки доступу до мережі Інтернет
Сільською вулицею, злегка підстрибуючи, прямувала невисока дівчинка, її голубуваті оченята випромінювали якусь несказанну радість. Кирпатий носик, покритий дрібним ластовиннячком, надавав обличчю безтурботного вигляду. Оленка, так звали дівчинку, поспішала до подружки. А та чекала вже біля воріт, весело помахуючи рукою. Вітер куйовдив її довге волосся, яке легкими хвилями спадало на плечі, Мар'янчині глибокі карі очі, ледь прикриті густими віями, здавалось, сміялися; Дівчата тепло обнялися взявшись за руки, попростували за село. Там, на пологому березі Ріки, хотіли запастись цілющими травами: чебрецем, материнкою, ромашкою, пустирником. Вони добре знади, що трави, зібрані на Івана Купала, мають чудодійну силу. Сонце вже випило іскристу росу і запрошувало подружок насолодитись навколишньою красою. Дівчатка пов'язали на голови білі хустинки і почали обережно зрізувати лікарську ромашку. її жовтенькі голівки з білими віночками хилились додолу, прощаючись з матінкою — землею. А ось і купини фіолетового чебрецю, густого, пахучого. Він ніби аж проситься до рук. Оленка стала на коліна, простягнула руки, щоб зірвати найпишнішу купину... і відчула, що земля під нею легко подалася вперед. Не встигла вона щось зрозуміти, як почала зсуватися вниз. - Мар'яно, допоможи! - крикнула не пам'ятаючись дівчинка. ї в цей час опинилась в каламутній воді, яка швидко несла за течією. Оленка не могла втриматись на ногах, вона падала, збита хвилями, і знову піднімалася. Налякана Мар'яна бігла берегом, не знаючи, як допомогти подрузі. Обличчя її пополотніло, жодного слова не зірвалося з її вуст. Вона довго не могла зрозуміти, звідки взялася ця неймовірна сила. Дівчинка щодуху кинулась вперед, вистрибнула на кладку і вирвала з неї частину вузької дошки. Це і був несподіваний порятунок. Знесилена Оленка тремтячими руками вхопилась за кінець дошки, і Мар’янка зуміла витягнути подругу на берег. Дівчата сміялись, і рясні сльози котилися з очей. Щастю їхньому не було меж.
Комментарии
1. Сільською вулицею, злегка підстрибуючи, прямувала невисока дівчинка, її голубуваті оченята випромінювали якусь несказанну радість. - із нього можна зробити два коротші речення. Спробуй поставити крапку після слова "дівчинка".
2. Кирпатий носик, покритий дрібним ластовиннячком - укритий дрібним ластовиннячком
3. довге волосся, яке легкими хвилями - довге волосся, що легкими хвилями
4. Дівчата тепло обнялися взявшись за руки, попростували за село. - помилка в смисловій побудові речення. Спробуй так :
Дівчата тепло привіталися, розкривши одна одній обійми. Потім взялися за руки й попростували за село.
5. Сонце вже випило іскристу росу і запрошувало - сонце вже випило іскристу росу й запрошувало (уникнення збігу голосних)
6. пов'язали на голови білі хустинки і почали - пов'язали на голови білі хустинки і почали
7. А ось і купини фіолетового чебрецю, - Аж ось і купини фіолетового чебрецю
8. Він ніби аж проситься до рук. - Слово "ніби" можна випустити. Ти вже вживала це порівняння в перших реченнях тексту.
9. ї в цей час опинилась в каламутній воді, яка швидко несла за течією. - у цей час опинилася в каламутній воді, що швидко несла дівча за течією.
10. Обличчя її пополотніло, жодного слова не зірвалося з її вуст . - Її обличчя пополотніло, з вуст не зірвалося жодного слова.
11. Вона довго не могла зрозуміти, звідки взялася ця неймовірна сила. - Згодом вона довго не могла зрозуміти...
Адже дівчинка в той момент , коли рятувала подружку, не думала про це, чи не так7
Творчих тобі успіхів, нових звершень!
Подальших успіхів Тобі на творчій стезі.