Якось до Будди прийшов один дуже бідний чоловік у якого народився син. Він вирішив спитати якому ремеслу йому навчити сина аби він став багатим? Будда трохи подумав і відповів: "Навчи свого сина такому ремеслу, якому він сам захоче навчитися."
Пройшло чимало часу, чоловік пам‘ятав пораду Будди і дозволив сину самостійно обирати собі ремесло. Хлопець вирішив стати маляром, та це не принесло йому грошей. Розгніваний чоловік знову повернувся до помешкання Будди і сказав: "Отже ти не най мудріший у світі, я послухав тебе, але мій син так і не розбагатів! Отже ти пройдисвіт і шахрай!" "Чому ти так думаєш?" - спитав Будда. "А як мені бути, адже ти порадив мені дозволити сину стати малярем!" "Якщо хочеш аби це ремесло принесло твоєму синові гроші то хай іде в науку до найкращого маляра у місті, але це буде коштувати грошей. Тож ти вільний у своєму виборі, обирай". Чоловік повернувся до дому, і довго міркував чи й справді віддати сина у науку до майстра? І врешті-решт дав тому грошей на навчання.
Пройшов деякий час і опанував син науку. Прийшов він додому і на стінах батьківської хижі намалював тварин, квіти, дерева. І настільки це було гарне і природнє, що ніби все намальоване було ніби живе.
Зачудувався батько, зачудувались люди побаченому. Кожний приходив до маляра, щоб той розмалював хоч горщик, хоч стіну в хижі, сарі для жінки чи дочок. І було таке, що в сезон дощів люди сиділи по своїх домівках і милувались квітучій природі на своїх стінах, на своєму одязі.
За це отримував платню син невелику, бо не могли бідні люди платити велику ціну за його майстерність. А коли одного разу великий Магараджа вирішив забрати майстра до себе, щоб тільки собі милуватись надзвичайною красою, то отримав відмову майстра. Не може краса всього світу належати одній людині. І сильно розгнівався за це Магараджа і наказав схопити видатного маляра та знайшлися люди, що повідомили його про насуваючу небезпеку. Вдалося сховатися йому в монастирі Будди.
Прийшов знову бідний чоловік до Будди і каже: "Що сталось хорошого, що мій син став майстром. Він як був бідним так і залишився і мало того, тепер він не може вільно жити і працювати, бо його схопить Магараджа".
Відповів Будда: "Твій син великий майстер і на мою честь він у храмах монастиря створить дивовижні картини, його ім'я прославиться у віках. Магараджу з його великими статками забудуть на другий день після його смерті, бо не може багатство дати людині тої шани і насолоди від життя, як талант, любов та повага людей. Не гроші роблять людину счасливою у цьому світі, а її вчинки."
І зрозумів бідний чоловік сенс життя і дуже жалів тих людей, що не мали цього розуміння.
