1 1 1 1 1 (2 голосов)

Світло. Звук. Світ.

Народження дитини – найпрекрасніший момент в житті батьків, які навіть не уявляли того періоду нового життя, яке вони присвятять крихітці. Невимовна радість, яка хлине в усі закутки душі, заллє по горло. І це відчуття залишиться надовго.

Перше слово, крок, а ще так багато він утне вперше. Декілька зубів у широкій усмішці змусять порадіти кожного перехожого. Ясні оченятка випромінюють радість і щирість, які підробити чи сфальсифікувати не можна. Батьки спостерігають за своїм сонечком щохвилини й підтримають у скрутну годину.

Так проходять роки, і вже немає того карапуза й пелюшок, багато дорослих проблем наздогнало підлітка... А через роки пташеня вилетить із гнізда, і батьки пишатимуться ним і виховуватимуть своїх онуків, яких любитимуть ще більше. Адже в тих оченятках сіятиме вогник їхніх діточок.

Щороку ми будемо бачити новий іній на материних косах, а білий сніг вкриє голову тата. Задумуватимемося про найгірше, а горе вже чекатиме за дверима. Хоча серце й вважається вічним двигуном, проте ми не вічні, а переродження людини є його уособленням, адже коли життя закінчується, утворюється нове. Горби розмиються сльозами дощів, і корені рослин пронизають землю, як нерви. Так закінчиться життя...

Світ. Звук. Темрява.

Комментарии  

Проц Юлія
+2 #3 Проц Юлія 15 декабря 2013
дуже-дуже пронизливо написано.
А перші і останні рядки - найсоковитіші. Одразу, немов кадрами фільму, перед очима промиготіло беззахисне людське життя.
Ігор Дах
+3 #2 Ігор Дах 06 декабря 2013
Олечко,ти виклала на суд читача не за віком сильну думку,спостереж ення,висновки.Я не згідний лиш з словом "утне". Кінцівка в тебе теж не продумана,бо життя кожного із нас продовжується у наших дітях, внуках,правнука х,а це значить,що ми живемо!!! Пиши! Чекаю на нові роздуми.
nadiya_k_8
+2 #1 nadiya_k_8 04 декабря 2013
Мені особисто дуже сподобалося!!! :-) Якось спочатку так весело, а вкінці... аж плакати хочеться)

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии