Які лише історії не траплялися з українськими козаками. Одну з таких історій я вам і розповім. Серед козаків було чимало старих поважних людей, які вже не могли воювати, але мали досвід. Найбільше з них славився старий козак Микита Кривозуб, прозвали його так через криві зуби. Який розумний чоловік був, та любив до горілки прикластися так, що борони Боже. Одного разу козаки вирішили піти в похід, а Кривозуба й ще з десяток козаків залишили на Січі. Неподалік на острові мешкали злодії, вони враз дізналися про те, що козаки пішли в похід, і Січ була пуста. Вони вирішили вкрасти козацькі скарби. Не раз вони бачили, як козаки поверталися з численною здобиччю. Хто знає, як вони зайшли до Січі, аж бачать, що куренів стоїть - як зірок на небі. Хто знає, де ті скарби шукати? Порадилися між собою, та й вирішили обшукати найбільший курінь. Отож перший і другий злодій мали йти до куреня, а третій поліз на дерево і каже: "Як почуєте три рази кар, кар, кар, ховайтесь, це означає, що хтось йде до куреня". Зайшли, бачать зброя, гармати. "Ех, - каже перший, - шкода не потягнемо". Чують: "Кар, кар, кар!" Куди ховатися? Що робити? Бачать, дві величезні бочки, одна з фарбою, інша з смолою. Що робити, треба лізти! Заходить Кривозуб, із потайного місця вийняв скриньку, думав переховати на всяк випадок. Але вирішив перерахувати золото. Третій злодій сидить на дереві сидить, пити хочеться, що хоч вовком вий. Не стерпів, зліз з дерева, бачить: хатинка стоїть, думає: "Напевно там є трохи води, швиденько поп’ю і назад". Увійшов, бачить: пляшка на столі, чує: хтось іде, хильнув швидко - і в піч. Кривозуб золото переховав, в повернувся до своєї хатки, де на нього чекала мила пляшка горілки, з якої чверть випадково випив злодій. Дивиться козак на пляшку бачить: трохи відпито. "Ух, - думає, - що за чорти на хвилину відвернися і вже нічого немає, скоро похід то діло велике треба відсвяткувати!"
Повилізали перший злодій із смоли, а другий із синьої фарби, розлючені, думають: "Ну його те золото, додому треба йти відмиватися!" До дерева, а третього немає! "Ну і де його шукати?" - думають вони. Тим часом Кривозуб вже і за здоров’я, і за кохання, і за товаришів, і за славних гетьманів, і навіть за Батьківщину випив! Чує: в печі щось гикає, думає: "Перебрав, треба поспати. А то мало, що ще почується і побачиться!" Як тільки приліг, то й заснув, хропе, аж дім гуде. Напідпитку з печі вилазить третій, як чорт у сажі, у бідолашного в очах двоїться від міцної горілки. Взяв зі столу (й сам не зна нащо) пістоль Кривозуба та й іде на вулицю. Дійшов до дерева, на якому був, побачили його інші два злодії, впізнали його машуть. Він перехрестився та й каже: "Рано ви за мною, чорти кляті! Зараз потанцюємо!" І давай по ним стріляти, ті бідолашні не на жарт перелякалися, тікають, а третій і наліво і направо стріляє. На шум виходить Кривозуб бачить таку картину: чорний чорт за двома іншими з пістолем ганяється! "Ну чимало горілки за життя випив, чого тільки не бачив: і риба зі мною говорила, і гриби танцювали, але такого, аби чорний чорт із синім від третього із пістолем тікали, ніколи! До чого ж тільки доводить українська горілка, хай Бог милує!" І пішов відсипатися, на щастя, на шум і стрілянину збіглися інші козаки, впіймали горе-злодіїв. Але з того часу Кривозуб ніколи не брав до рук чарки, а якщо залишався на Січі, завжди краще всіх глядів козацького добра.
Комментарии
Ще раз успіхів тобі, Женю, у наполегливій праці над словом.
8.кар-кар-кар - Краще "крав-крав-крав ". Пам'ятаєш, у Тараса Шевченка : Крав! Крав! Крав! Крав Богдан крам, Та повіз у Київ, Та продав злодіям Той крам, що накрав."
9. Що робити, треба лізти! - Що робити? Треба лізти!
10. Зайшли, бачать зброя, гармати. - Справді, розміри куренів дуже коливалися. Від куреня на двох побратимів, до протитипу казарми, що могла вміщувати 600 чоловік товариства. Але, все рівно, козацькі гармати з довгими жерлами тоди не вмістилися б. Висновок - гармати видалити :)
11. Третій злодій сидить на дереві сидить - ліпше " третій злодій сидить-сидить на дереві".
12. зліз з дерева - зліз із дерева (уникаємо збігу однакових приголосних).
13. Не стерпів, зліз з дерева, бачить: хатинка стоїть, думає: "Напевно там є трохи води, швиденько поп’ю і назад". - Не стерпів, зліз із дерева, бачить -хатинка стоїть. От і думає собі: "Напевно, там є трохи води, швиденько поп’ю і назад".
14.Увійшов, бачить - увійшов, аж гульк! - Так ми не тільки уникаємо повтору слів, але й підбираємо близький за стилем відповідник слову "бачить".
15. Тим часом Кривозуб вже і за здоров’я, і за кохання, і за товаришів, і за славних гетьманів, і навіть за Батьківщину випив! - Думаю, слово "навіть" тут зайве.Оси дивись, припустимо, що ми розповідаємо про якогось неохайного хлопчика, який не любив умиватися. Щоб потрапити на виставу до цирку. він увесь день слухався маму й , навіть, почистив зуби. Тобто, зробив те, чого від нього не чекали. Виходить так, що козакові до Батьківщине не було ніякого діла, коли він випив за неї в останню чергу.
16. А то мало, що ще почується і побачиться - А то мало що ще почується й привидиться (адже це все героєві тільки ввижається).
17.третій і наліво і направо стріляє - третій і ліворуч, і праворус сиріляє.
2.Одну з таких історій я вам і розповім. - Одну з таких я вам і розповім. Так ми уникаємо повтору слова "історія" у суміжних реченнях.
3.Найбільше з них славився старий козак Микита Кривозуб, прозвали його так через криві зуби. - Найбільше з них славився стариган (уникаємо повтору слова "старий") Микита Кривозуб, якого прозвали так за (слово "через" тут не на місці. Це можна йти через кладку :))криві зуби.
4.Який розумний чоловік був, та любив до горілки прикластися так, що борони Боже. - Який розумний чоловік був! Та любив до горілки прикластися так, що борони Боже. Пишемо короткими реченнями. Краще з одного великого зробити три маленьких, ніж навпаки. Особливо, коли пишеш для дітей. Малі не сприймають великих шматків тексту.
5.а Кривозуба й ще з десяток козаків - а Кривозуба та ще з десяток козаків. Уникаємо збігу приголосних.
6. Неподалік на острові мешкали злодії, вони враз дізналися про те, що козаки пішли в похід, і Січ була пуста. - Вони враз дізналися про те, що козаки пішли в похід, і Січ залишилася без оборони.