Дружба – це неоціненний скарб, який ми повинні берегти, як зіницю ока.
Адже друг – це людина, на яку можна покластися, яка підтримає у важку хвилину. Тільки друг підкладе своє мужнє плече, коли нема вже сил високо тримати голову. Людина, в якої є справжній друг, – це беззаперечно щаслива людина. Іноді постає в мене таке запитання: а чи справді людина, яку ми вважаємо другом, насправді нам вірна? На жаль, це не завжди так. У своєму житті я зустрічалася з такими ситуаціями, після яких я зняла свої рожеві окуляри і почала дивитись на світ по-іншому. Я довіряла, а мене зраджували. В кінці кінців залишалася я сама, один на один зі своїми проблемами. Нікому не побажаю таких друзів.
Зараз, мабуть, говорю я трішки песимістично, але за своє ще зовсім коротке життя я багато чого встигла пережити, багато зрозуміти. Так, не завжди були в мене такі погляди. Колись я вірила у справжню дружбу, без вимушеності, дружбу, яка зцілює всі рани. Але настав такий момент, коли ця так звана дружба навпаки сипала сіль на мої рани.
В таких випадках допомагала тільки поезія. Довгими вечорами я сиділа в темноті, відчувала якусь пустку всередині, ніби від мене вирвали частинку живого, і вся моя печаль, яка била ключем в серці, виливалась сумними рядочками на письмі. Але з часом я вже змирилася. Просто мій вибір друга виявився невдалим.
Тому бажаю, щоб ви дуже прискіпливо ставилися до такої задачі, як вибір друга. Адже тим самим ви даєте йому в руки ніж, яким він може вас захищати, але може і вбити. Задумайтесь, а чи справді біля вас вірні товариші; чи справді вони можуть чесно порадіти за вас? Не можу сказати, що всі люди схильні до зради, але їх багато. Тому той, хто зустрів дійсно справжнього друга, це безмежно щаслива людина. З розвитком суспільства почалася деградація справжній почуттів.
Подивитись тільки на дружбу, яка була в давні часи і яка є зараз. Колись дружба вважалася дійсно дуже важливою частиною життя. Людина, яка зрадила друга, втратила свій авторитет у суспільстві. Згадати тільки п'єсу Генріка Ібсена «Ляльковий дім». Головна героїня Нора мала подругу Фру Лінне, яка знала всі її таємниці і переживання. Фру Лінне хотіла пожертвувати своїм життєвим щастям заради подруги. Вона хотіла вийти заміж за лихваря, якого не любила, щоб той не виказав страшної таємниці Нори. Чи не справді це благородний вчинок? Пані Лінне любила свою подругу і хотіла їй тільки добра. Але це добро для подруги вона могла зробити тільки жертвуючи собою і своїм сімейним щастям. От про таку подругу можна тільки мріяти в наш час.
Адже зараз всі думають тільки про себе, тільки про те, щоб самим добре влаштуватися в житті. Вони ладні ходити по головам, щоб добитися влади. На мою думку, тільки одиниці в наш час змогли б зробити таку жертву як Фру Лінне. От така ситуація в нашому суспільстві. Діє тут лише одне правило: якщо не ти, то тебе. А про моральні цінності я взагалі мовчу. Їх відклали в довгу шухляду більшість населення. І це дуже засмучує.
Тож на останок хочу сказати, що правду казав Григорій Сковорода, що потрібно бути обачним у виборі друзів. Адже від них залежить і твоє щастя.
