1 1 1 1 1 (1 голос)

Я – людина!

Парадоксально, але живу. Простір, який займаю в цьому світі, належить лише мені. Анатомія рухів, погляд очей, мускути, якими пахне тіло, родимки на спині, пульс серця. Я хочу кричати, хочу співати й плакати одночасно від цієї світлої, всепроникливої, прекрасної думки: ми – люди!

Я їхала нагору, аж раптом автомобіль заклекотав, мов машина Марлі, загудів, а потім заглох та зупинився. Кидаю його прямо на дорозі. Навколо мене – гори, близькі й далекі вершини кольору виноградної крові царів та очей вічно молодих мавок, а на них гостроверхі хребти ялин ріжуть голубіючі простори високого неба. Солончак під ногами пашіє підземною прохолодою, рів'єрний захід сонця вкриває соковиту траву тягучим жовтим соусом та парним молоком. Те молоко вбираю в себе, жадібно поглинаю, напуваюся досхочу, а воно все заповнює собою кожен куток, кожну яму, кожну клітину. Уже не кров, а натхнення циркулює моїми жилами, і так хочеться плакати від любові до людського роду. Ми не система, не отара, не машина, ми – оркестр вібруючих голосів, ми – діти одного батька й однієї матері, ми – розгорнутий часопис правди.

Біжу на край прірви зеленіючого, неначе акварельного у своїй фарбі, пагорбу й зупиняюся. Під моїми ногами розкинуло свою площу невелике місто усіх відтінків цегли та асфальту. Скільки історій, скільки життів ховає воно під своїм куполом! Читачу, я заплакала. Стояла там, наче широкоока дитина, відірвана від материнських обіймів, і сльози гарячими тисячовольтними струмами прокладали шлях вниз по обличчю. Багато хто вважає себе нещасним серед людей, я ж плакала від щастя бути поруч з ними.

Людино! Ти прекрасна! Бери в руки все те сонячне сяйво, що маєш, і біжи назустріч люмінесцентним мріям, рви усі трафарети та набридливі кліше, слухай свій пульс. Ти або мисливець, або дичина. Або вишуканий митець під мрійливими запонами небес, або міщанин з туго застебнутим гульфиком та курячим світоглядом. Втомлюйся, вицвітай, розчаровуйся, але живи!

Бо ти – Людина!

Комментарии  

Ігор Дах
0 #5 Ігор Дах 28 декабря 2015
Даринко,цей твір заслуговує на увагу,хоча,як на мою думку, трохи слабший за попередні.Ти пиши, а визнання прийде обов*язково,якщ о вперто ітимеш до мети! Успіхів Тобі у літературній творчості!
topolenok
+1 #4 topolenok 27 декабря 2015
Цитирую Даша:
Цитирую topolenok:

Возможно, вы думали, что ваши произведения прекрасны. И ожидали что многие, прочтя их, будут в восторге. Но увы...

Цікаві висновки робите. В жодному разі я не хотіла нав'язати бездоганності написаного. Проза, на щастя, багатогранна - трактувати її можна по-різному; якщо вам не сподобалося, не варто переходити особисто на автора.
А щодо зауваження про громіздкість твору - дякую за конструктивну критику.

Как вы заметите, я сказала "возможно". К сожалению, это вовсе не такая уж редкость, когда люди уверены в безупречности ими написанного. Если в вашем случае это не так, то слава Богу. Приношу извинения и рада за вас. :-)
Даша
+1 #3 Даша 27 декабря 2015
Цитирую topolenok:

Возможно, вы думали, что ваши произведения прекрасны. И ожидали что многие, прочтя их, будут в восторге. Но увы...

Цікаві висновки робите. В жодному разі я не хотіла нав'язати бездоганності написаного.
А щодо зауваження про громіздкість твору - дякую за конструктивну критику, дуже цікава думка!
topolenok
+1 #2 topolenok 27 декабря 2015
Цитирую Ольга Царицанська:
Чудово!!!

Нет. Не чудово, пани Ольга.

Даша, я прочла все три ваши произведения (сейчас их здесь три, на момент когда это пишу). С трудом дочитала каждое до конца. Слова в предложениях теснятся и громоздятся друг на друга - настолько, что теряется смысл фраз. В этом рассказе так много прилагательных, что их хватило бы на три таких рассказа. Особенно "Етюд спогаду" в этом плане показателен... Даша, поймите, больше - не означает лучше. Не нужно стремится все прекрасные слова, которые вы знаете, утрамбовать во что бы то ни стало в один маленький рассказ. Он не станет от этого выразительнее. Слова должны играть как самоцветы, быть каждое на своём месте, чтобы от рассказа ни прибавить, ни убавить. Чтобы каждое ваше чувство в этом ожерелье светилось ясно и гармонично. Сейчас же все эти самоцветы у вас просто свалены в кучу. Она сверкает и режет глаз, и никакого вида не имеет.
Возможно, вы думали, что ваши произведения прекрасны. И ожидали что многие, прочтя их, будут в восторге. Но увы... Извините за прямоту, с какой я высказываюсь. Бриллиант вашего таланта ещё требует огранки. Работайте над ним, и у вас всё получится. Возможно, вам стоит сочетать писание рассказов с рисованием (если вы ещё не рисуете). Многое из того, что сложновато нарисовать словами, хорошо передаётся при помощи цвета и линии. Можете даже дополнять свои рассказы собственными иллюстрациями - так поступают немало авторов. Желаю удачи!

P.S: Во избежание недоразумений поясню, что не имею проблем с пониманием украинского языка.
Ольга Царицанська
+1 #1 Ольга Царицанська 26 декабря 2015
Чудово!!!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

  • Контрасти однієї свідомості

    Маркіян Лехман Маркіян Лехман 23 апреля 2018
    Цікаве поєднання філософської прози і ...
     
  • Одуванчик...

    Маркіян Лехман Маркіян Лехман 21 апреля 2018
    Вірш гарний! Не закопуй мрію у землю.Кульбабу ...
     
  • Перша вчителька

    Маркіян Лехман Маркіян Лехман 20 апреля 2018
    Перша вчителька - завжди перша!
     
  • Одуванчик...

    Dik Dik 17 апреля 2018
    прям... хорошое стихотворение
     
  • Сорока - Білобока

    Olenochka Olenochka 15 апреля 2018
    Дуже цікава казочка
     
  • Рідна мова

    Olenochka Olenochka 15 апреля 2018
    Прекрасно описана повага до рідної мови в ...
     
  • Моє Міжгір'я

    shturman shturman 10 апреля 2018
    Щороку маю чудову можливість побувати на ...
     
  • Рідна мова

    shturman shturman 10 апреля 2018
    Прочитав віршик у якому вдало поєднано ...
     
  • Голуб світла

    Olenochka Olenochka 07 апреля 2018
    Дякую за хороші слова. Веселих Вам свят!
     
  • Голуб світла

    Ігор Дах Ігор Дах 06 апреля 2018
    З такими віршами, Оленко, можна сміло ...