1 1 1 1 1 (1 голос)

Присвячено геометрії полтавських вулиць

Передвечірнє сяйво струменить картою рідних стежок, надаючи золотавого відблиску гуашевим деревам та короткостриженим газонам. Наче в Тургенівській повісті, потік італійської музики ллється із відчиненого вікна, ніким не намальованого, але такого живописного, до спазму в грудях чарівного будинку з рудої цегли. Тротуарами витають запахи стиглих кавунів та довготелесі дівчата в плісированих спідницях. Кожна людина тут, кожен кубічний метр повітря, кожне віддзеркалення в чистих вітринах, кожен слід велосипедних шин дихає привітними жестами, і я відчуваю, що саме тут народжуються всі мої музи. Десь тут, у цій квітучій гавані спогадів, ховається моє пряничне дитинство.

У такі моменти іронія присоромлено ховається серед клишоногих картинок минулого, даючи прохід армії меланхолії. З роками місто неначе стало меншим. Те, що колись здавалося неосяжним, недосяжним, небосяжним, сьогодні постало мініатюрним та вузеньким. Моє рідне місто, я покинула тебе тоді, але ось я повернулася! Я досягла усього, про що тоді мріяла, залишивши тебе наодинці з привидами минулого та велетнями майбутнього. Нам треба так багато про що поговорити! Чи може помовчати?

Багато змінилося в нас обох. Тебе забудували металом та автомобільними стоянками, а я вкрила обличчя шаром яскравої фарби. Ти стояла під одним небом, а над моєю головою все вирували різнокольорові, але чужі хмари. Ти випустила в інше життя тисячі душ, одягла їм на спину крила, а вони навіть не помітили останнього доторку твоєї гарячої долоні.

Давно колись ці вулиці були візерунками моїх артерій, я відчувала їхній пульс, який гучним барабаном стукав в унісон з дитячим серцем. Колись маяк мого розуму хитався в різні боки, шукаючи себе серед поодиноких алей та старих кам'яних плит центральної вулиці. Давно вже немає старої продавчині польових букетів, чомусь закрилася лавка з сувенірами, літній музикант зі скрипкою зник з поля зору разом зі своїми фокстротними нотами. Я так довго шукала себе, так довго прокладала дорогу до гармонії, але лише в кінці шляху помітила, що тільки пройшла коло. Воно замкнулося там, де й починалося, – на рідній вулиці.

Ні, нема таких слів у людській мові, нема таких жестів чи поглядів, які могли б пояснити мої почуття. Полтаво, ти була красивою, а стала прекрасною. Чому я не помічала раніше твоїх каштанових кіс, тонких плечей, веснянок на руках, шрамів на колінах, ліній точеного підборіддя?

Мабуть, усе рідне на те й створене, щоб помічати його красу після розлуки.

Мабуть, дорослі не вміють вірити у безкінечне.

Мабуть, я стала дорослою.

Комментарии  

Маркіян Лехман
+1 #9 Маркіян Лехман 07 января 2016
Даринко!Про свої почуття ти розповіла гарною українською мовою.А вона тільки така.Не дивуйся!У житті всяке буває.Будь настрирливою.Сп риймай критику,але насміхайся над заздрісниками.М ій тато-журналіст по 20 разів змушує мене переписувати тексти,аби їх поставити на сайт МАЛіЖ.Даринко,щ асти!
Ігор Дах
0 #8 Ігор Дах 28 декабря 2015
Даринко, і знову ж таки,хочу подякувати за створену картину Полтави! Тільки зауважу,що "Музи" не народжуються,а приходять. Народжується думка,твір і т. д. Також не ясно оте "ТОДІ". Коли саме покинула ? І можливо: "не одягла їм крила", а просто "Окрилила їх". Бажаю успіхів і чекатиму наступних творів!
Luba
0 #7 Luba 27 декабря 2015
Даша, в этом разговоре вообще не при чем. Поэтому незачем ее вовлекать. Она написала, опубликовала и молодец... Но, я так и знала что этим разговор окончится. Ничем.
Ольга Царицанська
+1 #6 Ольга Царицанська 27 декабря 2015
Даша, на жаль, бачити красу і відчувати любов не всім дано.В Тебе свій стиль, свій почерк, досконале знання мови, а головне - талант і душа. Звичайно, що треба безперестанно вдосконалюватис ь і творчо рости.Але в жодному разі не копіювати когось. Ти пишеш так, а якщо це комусь не подобається, то це його проблеми і зухвала категоричність тут недоречна.
Luba
+1 #5 Luba 27 декабря 2015
И врущих. Чтоб дети сами устанавливали их и голосовали. Тогда может на сайте, и у украинских детских авторов появятся настоящие комментаторы. Прошу извинения, за то что если кого-то зацепила этими словами Надоело, просто читать это сю-сю-сю
Luba
0 #4 Luba 27 декабря 2015
Я вообще думаю, что нужно попросить модераторов установить конкурс на самых слащавых взрослых комментаторов.
Luba
+6 #3 Luba 27 декабря 2015
Костя, ты не обижайся. Ты же видишь, что здесь никто по серьезному не разбирает произведения украинских авторов. Да ты и сам это видишь, ты ж давно на сайте. И все видят, если пойдут и перечитают все комментарии. Мне вот кажется, что такие "добренькие" комментарии делают много вреда авторам. Они его обманывают. И давно уже пора ПЕРЕСТАТЬ захваливать авторов. А то получается так, что даже тогда когда автор в самом деле напишет хорошее и талантливое произведение и его похвалят, что ему от этой похвалы? Посчитает ее за привычную каждодневную сладкую лесть. И это очень плохо. И еще за все время я не видела НИ ОДНОЙ НАСТОЯЩЕЙ РЕЦЕНЗИИ НА УКРАИНСКОГО ПИШУЩИХ АВТОРОВ. Будто у нас не литературный сайт, а группа в социалке где такую и принято хвалить. Кукушка хвалит петуха... Только, кажется видела у Олександры настоящую рецензию, да и та удрала от нас. Наверное. потому чтоб ее не запинали за честность. Вот все что я хочу сказать. Прямо тошнит уже от патоки этой
Ольга Царицанська
+2 #2 Ольга Царицанська 27 декабря 2015
Художнє бачення Дар"єю навколишнього світу дарує нам пісню її душі - витончену і ліричну, що зачаровує своєю щирістю та теплотою, оригінальністю викладу, дає відчуття любові. Любові до рідного міста. Здається у велику літературу прямує талановитий прозаїк. Успіхів!!!
Костя
-1 #1 Костя 25 декабря 2015
"...ці вулиці були візерунками моїх артерій,.." - смело!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

  • Контрасти однієї свідомості

    Маркіян Лехман Маркіян Лехман 23 апреля 2018
    Цікаве поєднання філософської прози і ...
     
  • Одуванчик...

    Маркіян Лехман Маркіян Лехман 21 апреля 2018
    Вірш гарний! Не закопуй мрію у землю.Кульбабу ...
     
  • Перша вчителька

    Маркіян Лехман Маркіян Лехман 20 апреля 2018
    Перша вчителька - завжди перша!
     
  • Одуванчик...

    Dik Dik 17 апреля 2018
    прям... хорошое стихотворение
     
  • Сорока - Білобока

    Olenochka Olenochka 15 апреля 2018
    Дуже цікава казочка
     
  • Рідна мова

    Olenochka Olenochka 15 апреля 2018
    Прекрасно описана повага до рідної мови в ...
     
  • Моє Міжгір'я

    shturman shturman 10 апреля 2018
    Щороку маю чудову можливість побувати на ...
     
  • Рідна мова

    shturman shturman 10 апреля 2018
    Прочитав віршик у якому вдало поєднано ...
     
  • Голуб світла

    Olenochka Olenochka 07 апреля 2018
    Дякую за хороші слова. Веселих Вам свят!
     
  • Голуб світла

    Ігор Дах Ігор Дах 06 апреля 2018
    З такими віршами, Оленко, можна сміло ...