Ура! Зимові канікули! Можу на кілька днів поїхати у віддалене село до дідуся і бабусі, погостювати, щось допомогти по господарству, бо у селі завжди робота знайдеться, навіть узимку, поспілкуватися з друзями, яких давно не бачив.
...Автобус мчить трасою. Зручно вмостився біля водія, милуюся пейзажами. Ось зліва – розлоге поле, справа - густий ліс. Життя природи взимку здається завмерлим, вона спить. Але це неправда. Тільки прагни спостерігати. Тоді у кожній гілочці, у кожній засохлі стеблинці побачиш щось цікаве.
Водій зупинив транспорт посеред лісу для висадки пасажирів. Тут неподалік дачі. Виходять дачники з порожніми торбами, сумками, а назад повертатимуться з багатим вантажем.
Раптом нізвідки, в метрах десяти від автобуса з'явився заєць. Хоча, як нізвідки?.. Перебігав дорогу з поля у ліс. Водій ще й шепнув мені: «Поглянь на білого».
Справді, красень! Бачив зайчиків. Але такого – ще ні.
Вухань став на задні лапки, покрутив-повертів головою, подивився довкола, настовбурчив вуха, мов розвів локатори, перевірив, чи не рухається автотрасою транспорт, і подався у лісову гущавину. Очевидно, не вперше таке робить. Молодець! Знає пішохідні правила.
Невдало цієї зими пожартувала над ним її величність Природа. Звірятко змінило сіру шубу на білу, а снігу нема. Такого на чорній переораній ріллі у полі здалеку побачиш. У лісі безпечніше. Можна сховатися у кущах, причаїтися під широкою ялиновою лапою. Що не кажіть, але таки прихисток.
Після цієї випадкової зустрічі з вуханем пригадав оповідання (цілком серйозне, без вигадки) письменника Дмитра Прилюка про зайця, який, втікаючи від лисиці, скочив в автобус. Це також було у лісі. Водій якраз зупинив транспорт для висадки пасажирів. Рижа хитра кума, побачивши людей, не відважилася скочити за зайцем. Здивувалися усі! Водій поспішно зачинив двері, підвіз зайця без квитка до наступної лісової зупинки і висадив дивного пасажира. Вухань, навіть не подякувавши за порятунок, дременув у ліс, а лисиця спіймала облизня.
Марно називають зайців боягузами. Коли безвихідь – вони готові дати відсіч яструбу, обдурити лисицю, вовка... У холодні снігові зими оселяються біля людських домівок. На грядках шукають забуту морквину, бурячок, капустину, не гребують картоплею. Бува, що після збору врожаю залишаються ж коренеплоди. Можуть ласувати корою молодих садових дерев. Тому завбачливі господарі ще восени кладуть навколо стовбурів дерев оберемки соломи, обмотують їх перевеслами. А коли дошкуляють міцний мороз і сильний вітер, зайці знаходять тимчасове помешкання у стіжках сіна, тієї ж соломи.
Комментарии