1 1 1 1 1 (2 голосов)

(Етюд)
Земля віддає прілим відпаром, який наповнює повітря приємним ароматом. Так вона прокидається від зимового сну, починає дихати...
Весна. У садку зацвіла ліщина. Довгі сережки на тендітних гілочках молодого куща звисли вниз. Ледь не щодня вони міняли колір. Спочатку були салатовими, потім зеленими, а коли вкрив пилок — стали жовтими. Вітер-бешкетник струсив пилок і сережки поруділи. Поморосив дрібнесенький дощик. Тепер з них поволі стікають крапельки і падають на землю, наче з льодяних бурульок взимку, як раптово настає відлига. Враження, що ліщина плаче...
Береза весною плаче по-своєму. З-під кори, крізь найменші щілинки, рани пробивається її цілющий сік. Таке буває тільки цієї пори року. Притули долоні до стовбура — відразу прилипнуть.
Внизу біля дерева утворилася невеличка ямка. Туди й стікає березовий сік. Дармовий напиток запримітили горобчики. Нап'ються досхочу — і летять у своїх пташиних весняних справах. Деякі сміливці навіть встигають прийняти ванну — скупатися у березовому соці.

Комментарии  

Маркіян Лехман
0 #4 Маркіян Лехман 22 февраля 2016
Спасибі за корисні літературні поради і теплі відгуки.
ісаєвич
+1 #3 ісаєвич 22 февраля 2016
Дорогі Малишка Василь та Маркян Лехман, якби ви знали, як цікаво і приємно спостерігати за вашим творчим зростанням. Мене особливо радують коментарі-порад и, чи, вірніше, літературна критика з боку MaLugoVase. Вона правильна, ненав'язлива.
Це дуже добре!
На днях свій ювілей відзначала наша Людмила Чечіль. До мого стиду я пізно ознайомився з її творчістю. Пропоную прочитати оповідання авторки. Це якраз, думаю, те, що хотів би читати Вася і я від Маркіяна.
Вибачте, друзі, якщо щось не так.
MaLugoVase
+2 #2 MaLugoVase 22 февраля 2016
Приємно, що Маркіянові твори завжди "відшліфовані" у мовному сенсі (відповідно - легко читаються), а сам автор продовжує працювати над собою. Було б непогано прочитати від нього і якусь подієву прозу з діалогами та перипетіями. Але це все, звісно, залежить від натхнення, тож, успіхів і натхнення!
MaLugoVase
+2 #1 MaLugoVase 22 февраля 2016
Чутливі спостереження, і текст відповідає жанру етюду, але чогось мені бракує... Чомусь твір не пронизує, хоча начебто у ньому і присутнє щире поетичне відчуття природи, властиве його автору, Маркіяну. Це можна сказати і власне про назву, яка мене трохи відштовхує.
Оскільки Маркіян доволі досвідчений наш автор, хотів би детальніше зазначити наступне:
- Швидше за все, не вистачає якогось актуального, узагальнюючого чи близького кожному мотиву. Спостереження залишається спостереженням, не даючи нічого більше. А якщо це худ. проза, то вона тим більше мала б містити щось подібне (але це, звісно, не означає мораль/повчання у розв'язці).
- Алегорія "вітер-бешкетни к" досить популярна і встигла стати банальною, не знаходиш? Мені здається, можна вигадати і щось оригінальніше.
- Сам твір позбавлений ознак часу. І хоч зрозуміло, що це етюд, замальовка природи, аби я відчув близькість із нею, потрібне відчуття нашого (бажано, але необов'язково) часу, у якому відбуваються дії.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии