Нарешті довгождана весна – чарівна пора. Квіти пелюстками грають на сонці, а воно усміхається перехожим. Навіть дощик весело бавиться, нагадуючи «Капітошку». Саме в цей час ми відзначаємо величне свято – День матері.
Слово «мама» росте разом з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на уста – промінцем маминої усмішки та ласкавістю її очей, листочком вишні та світлинкою сонця, пелюсткою квітки, теплою лагідністю рук і щирою молитвою.
Як приємно відчувати материнське тепло, її подих. Ніжно пригорнувшись до рідного плеча, люблю розповісти про свої мрії, ділитись роздумами про прочитану книжку, довіряти все те, що хвилює і бентежить. Вона порадить, заспокоїть, втішить і підбадьорить.
Та, крім Матері, яка народила нас і вивела в люди, ми маємо ще дві Неньки – Небесну Пречисту Діву Марію, що породила Сина Божого, нашу Заступницю, та Україну, що наділила нас мовою, піснею, чарами природи, голосом душі, який єднає нас в одну родину. Вона вчить нас боротися за правду і волю, без яких життя нічого не варте.
Наші матері це Янголи – охоронці. Але вони не вічні. Бережіть їх, любіть і шануйте, доки вони поряд!
Комментарии