Холодно. Сніг уже не падає. Тихо на зимовому подвір'ї.
Хіба десь із лісу долинають дивні звуки. Але, що це? Це схоже на якусь мелодію. Чути нерозбірливо слова. Це пісня. Зимова.
Замерехтіли вогники. То повертаються з хмизом місцеві жителі. Вже чітко видно, що у них в руках смолоскипи. Не вогонь їх зігріває, а дружня пісня. У ній співається про зимові свята – Новий рік та Різдво.
«Затишно всій родині за столом,
Хоч і сніг мете там за вікном!..»
Злітають ці слова вгору, немовби випаровуються у безхмарному небі. Розчинилася пісня…
Дійшли вже до своїх домівок люди. Натомились.
Все це Алінка побачила зі свого вікна. Хтось неначе простелив срібний килим у її дворі. Засіяла зірка. Настав вечір. Святий Вечір перед Різдвом.
Чи це причувається Алінці, чи десь далеко, біля срібної красуні витає та пісня. Зимова, вечірня пісня.
Так приємно святкувати під цю чудову мелодію.
