Море… Можна годинами спостерігати за його рухом, але так і не відчути всієї величі цієї стихії.
Іноді вода схожа на дзеркало: прозора і спокійна. Але варто лише дмухнути холодному вітерцю, як море змінює колір із небесно-блакитного на лазурний чи синій, а на воді з'являються брижі.
А ось дощові хмари закрили сонце, море непривітно посіріло, піднявся шторм. Він наче величезний звір, що тихенько спав, згорнувшись клубочком, а потім, прокинувшись, з диким ревом проковтнув берег своєю неосяжною пащею. Згодом він заспокоюється, притихає, заплющивши очі. І знову морська гладь стає чисто-сизою, залита сонцем, а довкола у веселому танку кружляє зграя галасливих чайок.
