Чи помічали ви, що у містах не видно зоряного неба? Навіть у безхмарні ночі, коли нікого немає на галасливих удень вулицях, місто немов накрите куполом. Відділене від усього світу. Приземлене. Здається, що вище даху хмарочоса більш нічого нема.
Зорі просто соромляться. Їм совісно за те, що їх світло не таке яскраве, як вогники вивісок на магазинах та реклами. Вуличні ліхтарі стали важливішими за них. Прикро зорям й за те, що їх світло надто слабке і для того, щоб використовувати з нього енергію. Тепер ми вже не орієнтуємося в просторі за допомогою зір – у нас є навігатори. Просто менше дивимося в небо, більше – в екрани своїх смартфонів. Зорям страшно, що ми їх більше не потребуємо.
Існує гіпотеза, що ми народилися із зоряного пилу. Що ж ми за діти, що відреклися від батьків?
Комментарии