1 1 1 1 1 (0 голосов)

Немає особливої причини, чому цей твір названо саме так. Інколи назви просто приходять у голову самі: «Вибери мене, ось, я тут. Більше нікого».

«Більше нікого», – подумав Генріх, коли вертався до рідного містечка з аеропорту. Він провів свого друга Чарлі на рейс до далекого Люксембурга. Це був останній товариш Генріха, що так довго залишався тут у період життя «після сиротинця до…»

Їх було багато. Аманда, Генріх, Емілія, Чарлі і Роджер – п'ятірка розбишак, друзів, які одне за одного і у вогонь, і в воду. Їх звела і роз'єднала спільна частина людського існування. Родина. Аманду і Роджера забрали ще у дванадцять багаті німецькі сім'ї. Їх життя склались казково просто і неймовірно вдало. Роками потому, коли у двох друзів з'явився спільний бізнес, вони не покинули знайомих дитинства у минулому. Запропонували їм роботу у тому «клятому» Люксембурзі, куди переїхали після закінчення навчання.

Генріх і Чарлі відмовлялися до останнього. Але згодом Чарлі все ж вирішив погодитись.
– Чим тобі так остогидло наше тихе британське містечко? – порушив німу мовчанку Генріх.
– Не в тому річ. Просто, е-ем…, – почав м'яти Чарльз.
– Ні, старий, це не просто. Сотні миль – це не подорож, а докорінна зміна життя. Це надзвичайно складно. До того ж, звідки ти знаєш, що усе вийде. Вони змінились за усі ці роки, стали зовсім іншими людьми. Не виключено, …
– Мене тут покинули. У цьому місті мене полишили сім'ї. Я хочу створити свою. Я ж люблю Аманду з дитинства! Довіку собі не пробачу, якщо хоч не спробую.
– …що і в неї – сім'я. Уже є тепле гніздечко, куди вона повертається щовечора і їй добре.

Вони обидвоє розуміли, що це може бути правдою. Та було вже надто пізно. Квиток у кишені, виліт через годину.

***

Генріх залишиться тут, оберігатиме спогади цього міста про п'ятьох самотніх дітей. Чарлі приєднається до Роджера, Аманди та Емілії. Скоро бізнес Роджера та Аманди, молодого подружжя, зазнає краху. Та через кілька років спільними зусиллями четверо товаришів започаткують благодійний фонд допомоги дітям-сиротам – «Фонд Генріха».

Вони подекуди відвідуватимуть тихе британське містечко, в якому досі живуть Генріх з дочкою та собакою Хоуп, яку іще малим щеням їх друг дитинства підібрав, повертаючись додому із аеропорту після того, як провів товариша на рейс до далекого Люксембурга.

Комментарии  

director
+2 #1 director 29 января 2019
Мне понравился этот рассказик. Легкостью конструкции, наверное.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии