На Міжгірщині живе один із найповажніших старожилів краю – трьохсотрічний дуб. Багато його діток – жолудів щороку вкривали землю. Але зараз уже і сила не така, і роки. Тільки троє діток з’явилося: Жо, Лу, і дівчинка Ді. Жолудь на ім’я Лу дуже сильно хотів подорожувати. Й нарешті йому поталанило.
Одного літнього дня вперше за два місяці подув вітер. Невеличкий вітерець. Але сили для того, аби здути бодай жолудь, вистачило. І ним був саме Лу. Наш шукач пригод Лу.
Вітер поніс його на джип, який проїздив по дорозі повз дуба.
- Бувай, батечку! – прошепотів Лу. – Я ще повернуся – додав він, сказавши не зовсім правду, бо він хотів зажити побільше пригод.
Лу побачив гарний двоповерховий будинок, потім швидко появилась лінія горизонту. Аж нарешті за двадцять хвилин вони завернули і поїхали до міста. Там зупинилися біля якихось воріт з вивіскою „Зоопарк”.
- Виходьте, мамко, Юрку і Катю.
- А Юра пристає, мам, скажи щось йому!
Мама помахала вказівним пальцем Юркові. Лу дочекався, коли сім’я бухне дверима автівки, і скотився до капелюшка дівчинки. Хлопець, якого звали Юра, був кремезним юнаком десяти років, а Катька близько п’яти. І вони пішли. Лу озирався навкруги.
Спочатку вони побачили озеро.
- Тут нічого немає! Нічого! Це зоопарк, чи що? – невдоволено заверещала Катька.
- Тихо-тихо! Дивись: крокодили.
Тварина, яка виявилася крокодилом, підняла свою голову, довгу, як зелений циліндр. Вона кинулася на перегородку. Якби не ця перепона, крокодил би зняв голову з Катьки разом з капелюхом і, звісно, Лу.
Далі було ще цікавіше. Лу побачив довгу тварину, що лізла по пеньку, слона, жирафу, макаку, папуг, птахів-сковородок, тигрів, лисиць, черепах!...
Потім вони на тому ж джипі повернулись назад у той будинок, який Лу бачив на самому початку поїздки. Це був дім Катьки і Юрка. На галявині біля будинку Катя зняла свого капелюшка. Лу скотився на м’яку землю і раптом опинився у покинутій нірці. Земля пахла травами і тремтіла в очікуванні благодатного дощу. Маленькому Лу стало сумно, але він ще довго пам’ятатиме цю незвичайну подорож. Хтозна, може, він стане Великим деревом, нащадком старезного дуба, і в його кроні ховатиметься пустотливий вітер.
Пригоди маленького Лу
- Информация о материале
- Автор: Василь Малишка, 11 років - Ужгород, Україна
- Просмотров: 2553
Комментарии
Ну, а Катька, это Катька. Автор пробует играть авторским отношением к персонажам: то он ироничен, то нет... и поэтому постоянно меняет дистанцию приближения к персонажам - и там где они почти ему свои, он переходит на домашнюю Катьку...
Дякую Вам за увагу до моїх творів та за слушні коментарі. Однак, я не згоден з деякими з них. У Закарпатті слово "мамка" - ласкаве та ніжне, воно подобається мені та моїй мамці. Мені здається, що інколи можна користуватись різкими, а подеколи й грубуватими словами, щоб підкреслити емоції або характер персонажа, аби було цікаво читати. Я не люблю читати та писати "під солодкуваті" твори. Зізнаюся, що я багато і швидко пишу, але не дуже люблю працювати над твором та інколи ліньки доробляти твір:-). А цю казку я написав два роки тому, коли мені було 10 років. Мені здається, що я зараз пишу краще. Ще раз спасибі за увагу!
З повагою, Вася.