І.
Побачив людину. В тієї людини замість голови була скринька. Я постукав – пусто.
- Напиши мені листа, - каже.
- Навіщо? – питаю.
- Напиши листа, - наполягає.
Написав лист: «Привіт! Мене звати Вася. А тебе? Мені здається, що ти дуже мудра людина». Ставлю листа в скриню. Почув биття його серця. Постукав – музика грає.
- Дякую, - каже.
- Нема за що, - відповідаю.
- У всьому є сенс. Навіть в одному листі.
ІІ.
Він мене повів невідомо куди. Потім я побачив стіну з крижинками, з яких капала вода. Мій друг сказав:
- Взимку тут з’являються нові крижинки на стіні, весною вони тануть, з них капає вода. Влітку капає сильніше, а восени крижинки закінчуються. Причому тут, у цьому краю, кожна пора року відбувається окремо.
Він підійшов до малесенької крижинки, поруч з якою відчувалося пізнє літо. Не знати чому, зі скрині потекли сльози. Мене серце потягнуло до великої крижини, яку окружляла рання весна. Ми пішли, бо за кожною каплею ми ставали дорослішими та старшими, а споглядання прискорювало цей процес.
ІІІ.
- Ну що, друже, бувай! – кажу.
- Дивись на зорі… - ігнорує.
- Ну перестань!
- Зорі, які вони прості та непрості.
- Ну то й що? Їх же мільярди.
- У всьому є сенс… Бачиш, маленьку яскраву зорю? Вона моя… В ній моя душа. Вона - як і всі інші, але вона одна. Моя…
- Зачекай…
- Ці зорі утворюють серце. Вони належать членам мого роду. Тільки моя не згасла…
- Ця велика – моя. Я це відчуваю. І вона самотня…
2009 р.
My Dreams
- Информация о материале
- Автор: Василь Малишка, 11 років - Ужгород, Україна
- Просмотров: 1120
Комментарии