Вступ
Наші пальчики на руках – справді живі. І названі вони зрозуміло. Великий палець, піднятий догори, або як тепер ми його називатимемо Чудовий - указує, що все чудово. Вказівний – суворий і чесний палець, він указує на невихованих. Розбишаку не можна показувати, бо він означає велику неповагу та власну невихованість, а Неназваного не треба показувати, бо він нічого не означає. І, нарешті, Миролюбний – це палець, яким діти хочуть помиритися з іншими дітьми. Часто вони ще приказують веселі лічилки:
«Мирись, мирись, мирись,
І більше не сварись,
Бо якщо будем сваритись,
То не зможем подружитись».
Пальчики також відчувають те, що і ми – біль, втому, розслаблення. Тому вони і справді живі організми. І вони зв’язані між собою, про що ви дізнаєтесь, прочитавши казочки.
Автор казочок Василько.
Автор малюнків Василько.
Всі інші роботи – теж Василько
Казочка про те, як усі посварилися і знову помирилися
Розбишака найшов рогатку і кілька шоколадних кульок. Він не став чекати й відразу скористався зброєю проти Неназваного. Кулька потрапила в нього, і він заплакав. Вказівний, побачивши нову шкоду Розбишаки, почав кричати на нього:
- Що ти зробив знову? Чому ти ображаєш братика?
- Бо не знаю, що робити!
- То роби щось корисне!
Тут підходить Чудовий і каже братам:
- Хлопці, давайте жити дружно!
- Ні! Поки не вибачиться перед Неназваним, - сказав Вказівний.
- Та що ти? З Вказівним – ніколи не дружитиму, - сказав Розбишака. – Краще з Миролюбним об’єднаюсь!
Раптом четвірка побачила, що у Миролюбного, який доварював і закривав банки з варенням, раптом банка зіскочила на ногу. Напевно, сильний біль пульсував у нього!
Всі кинулись допомогти йому. Неназваний не зовсім знав, що робити, але наслідував братів. Вказівний взяв аптечку. Чудовий з Розбишакою швидко відклали банку та зняли брату взуття. Вказівний наказував Неназваному: «Спирт, гель, бинт, шприц». Через півгодини Миролюбний хоч і шкутильгав, проте не відчував болю.
- Дякую, друзі! Але найкращими ліками було б ваше примирення, - сказав він.
- У співпраці і гори звернеш. Чи не так, друзі? – неочікувано заговорив Розбишака.
- Так!!! – промовила команда «Рука» і знову ввійшла в буденне життя.
Казочка про те, як Чудовий допоміг Неназваному бути впевненішим
За традицією, кожен палець руки щомісяця має робити святковий пиріг іншим. Неназваний був мало привчений до роботи, тому йому раніше ніколи не довіряли цю справу. Тепер, уперше за 12 років, йому доручили зробити пиріг, давши загальні пояснення. Та Неназваний мало що зрозумів, тому не наважувався робити або спитатись. Якраз неподалік проходив Чудовий і, побачивши сумного брата, вирішив допомогти.
- Ти чому сумуєш і не готуєш пиріг, братику?
- Тільки ти не сердись. Я мало що зрозумів з пояснень, а ризикувати не хочу.
- Не переживай. Робиться це з упевненістю та обережністю. Береш борошно. В середину зліпленого ллєш джем. Ставиш у піч на півгодини. Обережно її відчиняєш, виставляєш і зверху наливай крем. Зрозумів? Старайся підбадьорити себе, а в найпотрібніший момент зосередься. І все вийде!
Неназваний потроху почав готувати, і в нього все виходило. Він став упевненим, і скоро пиріг стояв на столі, за який всілася команда «Рука».
- А чому ти не робив пиріг раніше? Він дуже смачний, а 12 років підряд ми робили його замість тебе. Ах ти лінивець! – почав Розбишака.
- Тому що мені не вистачало впевненості. Тепер, після розмови з Чудовим, вона у мене є! Тому вип’ємо чай саме за Чудового братика!
- Так!!! – сказали всі з команди «Рука» і цоркнулись чашками.
Казочка із приказочкою «Не рий яму іншому, бо сам у неї впадеш»
Неназваний завжди не любив апельсини. Вони бризкались, коли він очищав їх від шкірки. Бризкались, коли він їх розрізав і їв. А ще важко було очистити білу плівку, яка завжди приліплювалась до фрукта, який до того ж був кислим і мав кісточки. Помітивши це, Розбишака в день Фруктів вирішив зіпсувати настрій Неназваному. Підходив, давив вилкою на апельсин, а кислий сік лив прямісінько на брата. Власник рук сам полюбляв фрукти. Та часто бруднив руки. Що для людини – бруд, то для наших пальчиків їжа! Коли Неназваний хотів підняти яблуко під столом, у Розбишаки виникла ідея. Він хотів набрати повний кошик фруктів, поставити його наполовину на стіл і кошик би впав на брата. Тому Розбишака побіг сховатись, щоб його не запідозрили. Та шкірка від банана, кинута ним самим, опинилася під ногами. Палець підлетів уверх і з гуркотом упав на траву. Почувши крик брата, Неназваний, не взявши яблука, пішов до брата.
- Що з тобою? Ти потребуєш допомогу?
- Так, тому що болить дуже сильно.
Після допомоги Розбишака сказав:
- Дякую братику. І… і… це я хотів завалити тебе кошиком фруктів і… я намагатимусь не бути таким бешкетником. Вибач!
І братики-пальчики команди «Рука» продовжували жити в дружбі та злагоді.
Епілог
Ось і закінчилась наша подорож до веселих братиків-пальчиків. Вони, як і люди, мають свої радощі та негаразди. До речі, пригоди братів взяті в основу з реальних подій у моєму житті. Банка з варенням, недбалість рук, непослух, любов – все це насправді було. Тому й рука належить мені, та веселить вона всіх. Рукою можна зробити також пальчиковий театр, де відобразилися б наші казочки. І ви, дітки, також записуйте все побачене, почуте та відчуте й художньо зображуйте в своєму світі й на папері. Успіхів і до зустрічі!
10.09.2010
Комментарии