Жили собі двоє друзів: гусеня та індича. Гусеня звали Зіга, а індича Зага. Вони дружили від народження, адже вилупилися в один і той же час, в одному інкубаторі і були майже на тиждень молодшими від усієї малечі. Їм заздрили майже всі мешканці пташиного двору. Та згодом гордий Зага все частіше спостерігав за забіякуватими курчатами. Під променями сонця ці жовті курчата відсвічувались золотом. Йому було цікаво спостерігати, як серед цієї жовтої рухомої маси виділялися забіякуваті півники. Їх можна було відразу пізнати по високих гребенях. Кумедні маленькі розбишаки вже почали війну між собою. Зага все більше часу проводив з ними, адже десь всередині нього пробуджувалося бажання не тільки позмагатися із півниками, а й отримати верх над ними. Але Зіга не відступала від Заги. Малесенька гусочка поспішала за високим індичком всюди. Мабуть, ревнощі брали верх. Одного разу, коли індича гралося з курчатами, гусочка його попросила:
- Друже, ходи зі мною на річку.
- Хіба ти не бачиш, що я граюся зі своїми друзями? -сердито промовив Зага.
- Але ж я думала, що твій друг я, вони тебе тільки ображають і насміхаються, бачиш, вони – старші.
- Ех, що ти на цьому розумієшся…
Зіга, похнюпившись, пішла на річку одна. Їй було прикро за свого друга. Вона на нього зовсім не ображалася, а щиро співчувала, що той не розуміється на дружбі.
Одного разу, граючись з курчатами, Зага випадково впав у озерце і почав топитися. Він покликав на допомогу курчат. Але ті тільки засміялися і не стали рятувати його. На щастя, з’явилася Зіга. Вона миттю пірнула у воду. Зіга був важкий, їй було не легко його витягнути, але дружба допомогла.
Аж тоді Зага зрозумів, як він помилявся і попросив вибачення від Зіги:
- Вибач, друже, що так тебе образив. Схоже, тепер я розумію, хто такі справжні друзі!
- Я зовсім не ображаюся на тебе, щиро рада, бо ти усвідомив хто є хто і розумієш, що я твій справжній друг. Я тебе ніколи не залишу, будемо завжди разом. Двоє пташенят залишилися такими друзями, як і колись. Вони більше ніколи не розлучалися.
Комментарии