У мальовничому лісочку, в затишній хатинці мешкала зайчиха. В неї було двоє жвавих зайченят. Старшого було звати Райд, а молодшого – Рейд. Хоч вони були рідними братами, різниця у віці мізерною (10 хвилин) і виховувалися обидва в однакових умовах, але характери в них були зовсім різні.
Старший брат був розумним, працьовитим, завжди слухав і допомагав мамі. Зате менший був лінивим, грубим, не слухав маму, вередував і насміхався із старшого брата. Було як вранці встане, поснідає і гайда гуляти з друзями. Повернувшись під вечір додому, повечеряє і лягає спати, а мама з братом працюють до самої ночі, не покладаючи рук. Спочатку мама не звертала уваги на таку поведінку, мовляв ще маленький, підросте і все зрозуміє. Та час на місці не стояв, Рейд підріс, витягнувся, змужнів, а працювати ніяк не хотів. Він став ще нахабнішим грубіяном, неввічливим, часто сварився із ніжною та лагідною мамою і терплячим та роботящим братом.
Та не довго це тривало. Одного спекотного, літнього дня зайчиха зі старшеньким Райдом вийшли до джерела, щоб набрати свіжої води. Але по дорозі зустріли вовка-сіроманця, який перелякав їх не на жарт. Втікаючи від нього вони забрели до темного лісу і загубили стежку. В цей час додому забіг Рейд, щоб пообідати і трошки перепочити. Однак, зайшовши до хати, він ніде не міг знайти їжу, і пити в хаті нічого не було. Обурений і злий побіг він знову гуляти. Повернувся додому він скоро, адже його мучив голод і дуже хотілося пити. Проте за роботу він все одно не взявся. Був добре змучений, тому не зчувся як заснув. Прокинувшись, він ще більше захотів їсти і пити. У відчаї він швидко взяв відро і пішов до джерела за водою. А згодом начистив картоплі і наварив каші. Саме тоді до хати прийшли перестрашені і змучені мама з братом, яким все ж таки вдалося знайти стежку додому. Побачивши Рейда за працею вони дуже зраділи і не могли цим натішитись. Мама лагідно погладила сина, подякувала за смачну вечерю. В цю мить Рейд відчув, як біля серця щось потепліло. Хто зна, може, це в його серці розтанула крига байдужості до рідних, а, може, в той час поселилася там любов. Але більше він не пустував, а допомагав мамі. Зрозуміло, що в них усіх з'явилося більше часу, тому втрьох кожного вечора влаштовували прогулянки.
Комментарии