Гасав лісовими дорогами вовк на мотоциклі. Гасав-гасав, та раптом посеред дороги жаба. Вовчун, як загальмує та так, що мало не врізався в дуба.
- Чого це ти жабеня ходиш по лісі?
- питає вовк. - Через тебе я мало не загинув.
- Не треба було їхати так швидко.
- Але і ти, що посеред дороги стоїш? - Заблукала я, - каже квакуня, - от стою і дивлюся в який бік податися, щоб до ставка дійти.
- А мені якраз туди, кажуть там рибки можна наловити.
- Підвези мене, бо втомилась я, тай без води довго не можу.
- Егеж, я мало не загинув через тебе а ти, кажеш підвези! Ні не підвезу.
Тай поїхав собі далі.
Тією дорогою, їхав їжак на велосипеді. Він здалеку побачив зелену жабку, зупинився, тай питає:
- Невже ти заблукала?
- Так.
- Куди тобі?
- До ставка.
- Та хоча нам не по дорозі, але підвезу тебе.
Посадив їжачок-голчастий бочок, квакуньку на велосипеда, та поїхали вони.
Приїхали до ставка, а там вовк рибалить, злий жодної рибки не піймав.
А тут іще ця жаба - це все через тебе мені сьогодні не щастить.
А їжачок каже, треба бути добрим.
Це ще сильніше розізлило вовка. Кинув вудкою, тай пішов собі додому.
А Жабка подякувала своєму рятівникові і відтоді вони були друзями.
Комментарии