Жили собі чоловік та жінка. І було в них у господарстві багато гусей, качок та лише один півень. От зібралися гуси та качки до річки плавати. А півень на город пішов, перегріб усе, всю ріпку. Тут побачили господарі. Розізлились та прогнали його геть.
- Нема від тебе користі ніякої, тільки шкода, - кричали господарі півневі в слід!
Іде півень лісом, тут зустрічає їжачка.
- Куди ти ідеш, півнику? - запитав їжачок.
- Йду шукати їжу.
- Ой не йди, - каже йому їжачок, - там живе хитра лисиця, зїсть вона тебе!
- Ну, що ж, - каже півень, - якщо не пійду, помру з голоду.
Йде він лісом, аж тут полянка. А там хатка руденької. Думав півень довго, думав тай вилитів на дуба, який ріс на поляні. Потім крилами помахав, тай як закукуріче дзвінко. Тут почула лисичка. Ой, як вона зраділа, підбігла швиденько до дуба, тай каже:
- Хто це тут такий красивий, так гарно співає?
- Це я - півник.
Лисичка підняла голову, як його побачила, так зраділа аж підстрибнула.
- Ой, який великий, багато м'яса з нього буде, - про себе подумала руденька. - Чого це ти, красиню, на дуба виліз? Чому до мене в гості не заходиш? У мене є добра пшеничка, мабуть зголоднів, допоки сюди дійшов? Голубчику, заходь, я не можу відпустити такого красеня повз своєї хатки. Заходь, нагодую.
- Добре, - каже півень, - я зайду на вечерю. Я йду від свого друга, трохи відпочину. Ти йди і приготуй мішечок пшинички, бо люблю їсти з мішка.
- Добре, добре голубчику, я приготую, а ти не барися, приходь.
Лисичка побігла, мішечок пшенички набрала. Хатинку прикрасила, водичку поклала на пічку щоб півника зварити. Не може дочикатися, а тут і півень. Руденька бігає, півника в хатку запрошує, хитрим голоском. А півень каже:
- Не можу я зайти, там біля дуба мій друг залишився, що я в нього гостював.
Лисичка аж йойкнула від радості, облизнулася.
- Та я і його запрошу в гості, ти йди в хату, а я за ним швиденько збігаю.
- Добре, добре, - погодився півень, а лисичка побігла щодуху до дуба.
Півник взяв мішечка за плече та в іншого бока пішов, до села. Прийшов, дочекався ранку, та й як закукуріче. Півня почули господарі, аж повибігали на двір. Бачать - півень з мішечком пшениці. Не думали вони, що він повернеться, та й ще з пшеницею. Відтоді ніколи більше не сварили півня, але і він на городі більше не робив шкоди.
Комментарии