Жили-були Лисичка-сестричка і Вовчик-братик. Наступила зима. Вже не було їжі. А вовк такий голодний.
Пройшов тиждень. Гуляє вовк по снігу! Проходить вовк попри лисичиної хатки - пахне пиріжками. Вовк стукає у віконце: стук-стук. Підходить лисичка до віконця і запитує:
- Що тобі треба, вовчику?
А він їй:
- Лисичко, рідненька, угости будь ласка пиріжком.
- Ні, вовчику, попереду ще 2 місяці! У мене ж не буде що їсти. Йди собі рибки в оболонці налови.
- Ні, я тебе знаю.
Пішов вовк далі. Назустріч йому зайчик.
- Зайчику, зайчику - підскажи, де можна відбути їжу.
- Вовчику, піди до діда-огородника.
Пішов, попросив діда, і охороняє...
Пройшло трохи часу. Вовк гарно виконував все, що казав йому дід. Стеріг город ніч і день.
- Ну, - каже дід, - був хорошим ти мені робітником. Гарно стеріг молоді саджанці. Прийшов час тебе винагородити тебе, вовче.
Дав йому дід мішок овочів та фруктів. Вовк подякував, та й пішов. Іде він повз хатину, де жила лисиця, а вона помітила його крізь віконечко. І каже лисиця:
- Вовчику-братику, поділися будь ласка гостинцями.
А вовк каже лисиці:
- Ні, лисичко-сестричко: якщо я с тобою поділюся, то мені не вихватить на місяць, а ти же мене знаєш - я люблю смачненько їсти, а ти мене не вгостила пиріжками.
А лисиця каже:
- Ну вовчику, будь такий хороший - поділися, а то я вже не маю їжі.
- Ну добре, - каже вовк.
І дав лисиці їжі. А лисичка і каже вовчикові:
- Вовчику-братику, давай я тобі віддячу, - і покликала вовчика на обід.
Лисиска з тієї їжі наварила картоплі. Пообідали вони, і каже вовк:
- Ой, лисичко, дуже дякую за обід.
- Ой, вовчику, що ти кажеш - це я тобі маю дякувати, ти ж мене спас від голоду.
Вовк каже лисичці:
- А давай с тобою дружити?
Лисичка каже:
- Давай.
От і дружать вони дружно і щасливо.
Вот і казочці кінець, а хто слухав - той молодець.
Комментарии