"Музика всюди, все, що потрібно, – це слухати!"

Кохання…Стрімке, повне підйомів і падінь, надійне і безвідповідальне. Але таке необхідне, таке жадане. Молоді люди у фільмі "Август Раш" його знайшли.Такі різні вони зустрічаються і дарють один одному найцінніше - кохання. "Все зрозуміло!" – думаю я, –   кохання-зітхання, щасливий кінець.Треба вимикати. Вже набридла одна й та ж тема".Але вже за 20 хвилин мамі не вдається відірвати мене від екрану. Кохання в цьому фільмі – це не основа, це лише початок.
Маленький хлопчик, син двох насильно розлучених людей, повних зневіри і відчаю, живе у притулку. Він – незвичайний. Він вміє слухати. Слухати світ, тишу, власну душу. Для мене, для тебе, для нас - це майже неможливо. А для нього навіть голос метушливого міста співає незабутню арію. Август вміє вірити, сподіватися і не здаватися. Не зважаючи ні на скептичні зауваження друзів, ні на зневіру дорослих, він вірить, що якщо він заграє так, що його почує світ, його батьки обов'язково знайдуть свого сина і вони разом з'єднаються родиною. Це його найзаповітніша мрія! Мрія дитини, позбавленої рожевого кольору життя. Як це – вміти вірити? Особисто мені дуже важко не здаватися, не зважати на перешкоди, не боятися майбутнього, коли навколо все проти тебе і шепоче на вухо, як у страшному сні: "Ти не зможеш!" І тільки з чиєюсь підтримкою я можу продовжувати рухатися далі. Для головного героя такою підтримкою є його надзвичайна любов до батьків, яких він навіть не бачив. Він грає. Грає таку музику, що серце здригається і ти мимоволі співчуваєш хлопцю і бажаєш йому якнайкращого. Майстерність і талановитість, що не звична для такого віку. Це єдиний подарунок батьків на його перший день народження. Це його від них спадок, їх частинка. Його гра в моїй душі знаходить особливий відгук. Я люблю мелодію, що викликає емоції, що змушує замислитися. Я захоплююся звучанням нот, неймовірно гармонійним і надзвичайно щирим. Що може бути красивішим за музику? Що може викликати такі різні й водночас такі прекрасні відчуття? Вона дозволяє мені зринути в небеса, почути співи анголів, побачити красу такого буденного світу.Тож для мене це не просто кінострічка, а дзеркало мене самої. Я впевнена, що навіть той, хто не розділяє моїх піднесених поривань, після перегляду залишиться задоволеним і замріяним.

Комментарии  

0 #2 ісаєвич 09 ноября 2012

Спасибі Вам, Люда Рубцова, за Ваше чуйне серце, за Ваш чудовий твір! І ще велике ДЯКУЮ за надану можливівсть переглянути прекрасне талановите творіння - фільм-драму Крьостена Шерідана "АВГУСТ РАШ".
Хто його перегляне - укріпить в собі людину.

0 #1 shturman 24 ноября 2011

Важко собі таке навіть уявити, коли дитина при живих батьках обділена їх ласкою. А це сталося через розлучення батьків. Дитина потрапляє до притулку. Вона у повному відчаї. І дай Бог,щоб знайшлися люди готові розрадити й допомогти. У невеличкому прозовому творі довідуємося, що його герой знайшов своє кредо у музиці. Це -прекрасно. Світ стає широким і добрішим.

Обновить список комментариев

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.