Ми живемо у суспільстві, де всі люди тим чи іншим чином пов’язані один із одним. Тому, я цілком погоджуюсь із думкою, що кожен з нас не повинен робити іншим того, чого не бажає собі.
І в мене є на рахунок цього багато аргументів.
По-перше, все у нашому світі взаємопов’язане, і те, що ми робимо, неодмінно повертається до нас.
По-друге, народна мудрість говорить: «Стався до інших так, як хочеш, щоб ставились до тебе».
Яскравий приклад прослідковується у творі Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Маруся Кайдашиха мала чудових синів, які привели у батьківській дім своїх наречених. Старший син Карпо – сильну та хазяйновиту Мотрю, а молодший Лаврін – ніжну та тендітну Мелашку. І все було б добре, якби Маруся не почала своїм жахливим ставленням змушувати невісток тяжко працювати і при кожній нагоді дорікати їх сварливими словами. Спочатку молодь мирилася з цим, але згодом всі у будинку стали ворогами, і до Марусі повернулася вся та злість та ненависть, що вона не так давно виливала на інших.
Наступний приклад я б хотів навести із власного досвіду. Я гуляв із своїм другом і мені здалося, що в мене задзвонив телефон. Він пожартував, що саме він мені й дзвонить. Витягуючи телефон із кишені я розірвав своє нове пальто об карниз будівлі. Через декілька годин нашої прогулянки, він, на тому самому місці, розбив екран свого телефону.
Отже, все зроблене тобою погане, завжди, повертається. Тому так важливо робити іншим добро. Але потрібно, щоб це був не обов’язок, тому що тільки щирі вчинки приносять задоволення і радість для кожного.
