1 1 1 1 1 (2 голосов)

Ріка життя пливе невпинно:
Хвилина, день – зима, весна…
Й здається кожному, що нова днина
Приходить ніби неземна.
Бо кожна мить – старання, праця,
Любов, народження, жага,
Здійсненна мрія чи нещастя –
Причастя Божого сльоза.
Бо кожний день – це зустріч сонця,
Підмога мами чи сестри,
Порада друга, щирість серця,
А в іншого – прихід біди…
І ось, коли сувора й чорна,
Неждана (й часто не одна)
Прийде вона – життєве горно
Згасити хоче крадькома…
Коли немає в нас здоров'я,
Здається все, кінець,
Нема усмішки, радості, любові,
Нема надії – жить дарма…
Підтримати тебе готова
Ця жінка – лікар, чарівна.
Почуй: яка привітна мова,
Поглянь: упевнена вона…
Долоні дотик, щирий погляд,
Вся в білому – немов весна,
Це лікарка… і ти подумай,
Повір, вернися… Рятівна
Її щоденна праця, її знання,
Її рука невтомна і сила серця неземна…
Коли тонометр ритмічно
Відіб'є серця твого стук,
Будь певен – це спасіння дивне,
Не тільки справа Божих рук!

Комментарии  

Sumak
0 #2 Sumak 29 марта 2016
Гарна поезія!
shturman
0 #1 shturman 02 августа 2010
Мені видається, що враховуючи вік юної поетеси, вона пише добре. Можливо є деякі погрішності правил віршування, але із часом все це прийде і набудеться. Головне дівчинка має образне мислення. А це не так мало!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии