1 1 1 1 1 (1 голос)

***
Біль у голову мою закутий.
Часом – шовком, часом – сірим терном.
Не питаю – бути, чи не бути,
Думка в голові болить нестерпно.
Вона ріже очі, ріже скроні.
І отак – кожнісінька година!
Вам не зрозуміти, ви ще сонні.
Може, в голові моїй Афіна?
Але піду я в стару книгарню,
Там за тридцять гривень куплю крила.
Припасую їх Афіні гарно,
Щоб вона весь Всесвіт облетіла.

Ми не раби! Чи все-таки раби –
Раби минулого, душевні інваліди?
Побиті нагаєм минулої доби,
Коли ковтали нас близькі сусіди.
Слова тонули у чужім багні,
Слова тонули мовчки – помирали...
Душили вбивці сонце навесні
І шум творили фразами: "Ще мало!"
Ми всі сьогодні – роботи Москви:
Працює самознищення програма.
Плюємось, замість крикнути: "Живи!"
Коли вмирає мова – наша мама.

***
Дерево. Осінь знайома...
Спить, і ніяк не засне
В бабці на шарфі старому,
В кожній клітинці мене.
Пахне? І зовсім не пахне
Подих безсмертних лісів.
Від неминучості краху
Сонячний промінь згорів.
І ось тепер, як належить:
Шумно, а може й ніяк,
Холод стирає всі межі,
Холод – застиглий дивак.

***
Ще рано. Темно надворі.
Ці сині сутінки холодні.
І потонули ліхтарі,
У ледь задуманій безодні.
Дерева чорні, бо земля
Звела свої кошлаті брови.
Мовчить і вітер. Мов маля –
Яке іще не знає мови.
А було літо... Зараз де?
Безшумно бродить по алеї.
Та ще й фантазію веде.
Куди вона? Як я без неї?

***
Спить туман безмежно тихо,
Загортаючись у тінь.
Хай засне й кубічний вихор,
Хай сторожить його лінь.
І навколо мене спокій
Усю силу докладе,
Щоб в траві, такій високій
Жило сяйво золоте.

Розвечорівся день на цілу осінь,
А решта – ніч, що сіро принишкла.
Останнє листя кричить: "Вже досить!
У мене нічого, нічого не вийшло!"
І чорна багнюка лежить під ногами –
Мов люди байдужі, мов люди ледачі.
Забувши прохання, все бродять світами,
Ці офісні тіні, бо місяць не плаче.
Але я сиджу у фортеці без даху –
Закутавшись в синіх думок покривало.
Та стільки є див! Від прекрасності жаху
З "Нічого не було" – "Усе" раптом стало.

Комментарии  

ісаєвич
0 #1 ісаєвич 22 января 2011
Яринко, особливо співзвучні моєму теперішньому настрою "Ще рано..." та "Спить туман...". Кожну прочитану поезію я порівнював з цифрою 14,яка позначає вік автора і питав себе: "Що можна чекати від неї у 41?"
Як кажуть Твої ровесники - КЛАСНО! ЄС! Хай Тебе Бог оберігає, а Афіна - помагає.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

  • Краткая жизнь моя

    Лиза Зю Лиза Зю 08 июня 2024
    Спасибо, учту :-)
     
  • Базар

    Лиза Зю Лиза Зю 08 июня 2024
    Ну а что такого :-) поделить петуха ...
     
  • Краткая жизнь моя

    Гера Гера 28 мая 2024
    Мне очень понравилась задумка с неожиданным ...
     
  • Базар

    Гера Гера 28 мая 2024
    Здорово! Только я подумал, что к концу ...
     
  • Базар

    zuevakotenok zuevakotenok 24 мая 2024
    :lol: Ничего страшного
     
  • Базар

    manya manya 20 мая 2024
    Я случайно минус поставила, извини ...
     
  • Базар

    topolenok topolenok 20 мая 2024
    Какой-то странный базар) Почему они у ...
     
  • Базар

    Лиза Зю Лиза Зю 10 мая 2024
    :lol:
     
  • Базар

    zuevakotenok zuevakotenok 04 мая 2024
    Хм, хоть что-то новое
     
  • Краткая жизнь моя

    Лиза Зю Лиза Зю 08 декабря 2023
    Спасибо, Александр Иванович! Беру на ...