1 1 1 1 1 (0 голосов)

Вчора скресла жага крилата
День у день прославляти ранок.
Справді вада пальці зрізати,
Розкуйовдивши ІНШУ рану.

Поглибившись в пасма шкіри,
Щелепою звузивши очі,
Даремно рентує довіру,
Як сталлю презирливість точить.

Це – вада, насправді; принаймні
Тенденція бути схожим…
Колись в оркестровій ямі
Ховатимуть сонну ложу.

Надсуттєво. Щоб бути вищим,
Піднебіння звелось від спокути;
Межі горла звернувши тиші,
Крізь аорту брехню жбурнути.

…Це занадто анатомічно.
Тобі боязко? Я боюся.
Досить страшно знайти на узбіччі
Передсмертну записку пульсу…

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии