Незабаром дограєшся. Хованки –
Лиш тоді, коли я дозволю.
І натомість ти залишаєшся
Незнайомцем, знайомим до болю.
Ненасичений образ туманності
Кілька тижнів пульсує в скронях;
Ти вже встиг змалювати плюски
Зі своїх на мої долоні.
Хочу голос твій розтлумачити,
Розпізнати всі тембри мінливі.
Ти зігнув мій тягар у свастику,
Твій тоді – я втоплю у зливі.
Тлілі повісті ілюструючи,
Намагаюсь крізь вдавану кому
Малювати портрет свідомості:
Саркастично, але несвідомо.
Безсумнівно, ти добре ховаєшся
(Лиш тоді, коли я дозволю).
Залишайся, якщо несоромно,
Незнайомцем, знайомим до болю.
Незнайомець
- Информация о материале
- Автор: Анна Єгорова, 11 клас - Полтава, Україна
- Просмотров: 888
Комментарии