1 1 1 1 1 (2 голосов)

Сиджу біля костра.
Нічого я не бачу.
Лиш бачу, як іскри
У вогнищі скачуть.
Не покидай мене
Я знаю, що дійду.
Не покидай мене, Бо-оже,
Я цю іскру принесу.
Не покидай мене, ні-і-і!
Їх залишилося небагато.
Вони як підбиті воїни падуть.
О, ні. Але їх Бог не покидає.
Й вони до Раю з ним ідуть.
Не покидай мене
Я знаю, що дійду.
Не покидай мене, Бо-оже,
Я цю іскру принесу.
Не покидай мене, ні-і-і!
Сонце відходить,
Ледь жевріє промінь його.
З нього я, як Прометей.
Принесу… іскру від Нього.
Не покидай!
Я знаю що дійду.
НЕ ПО КИ ДАЙ мене, Боже!
Не покидай!
Я знаю що дійду.
НЕ ПО КИ ДАЙ мене, Боже!
…Я знаю, що цю іскру принесу.

2009 р.

Комментарии  

Оборіна
-6 #2 Оборіна 10 декабря 2010
Васильку, а мені цей вірш, чесно говорячи, не сподобався. Ти ж можеж краще писати! Ну якщо нічого не бачиш, то чого пишеш, шо бачиш іскру. Сам собі в противоріч. Ну, та це деталі.Твою тему можуть не розкрити.Одна і та ж фраза в постійнім повторі 11 раз звучить. Сонце відходить... а по іншому як сказати? Тут це слово сприймається слабенько. Не ображайся. Я щиро говорю.
topolenok
+2 #1 topolenok 22 ноября 2010
Сильно.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии