Несподівано й зовсім спонтанно,
Відштовхнувшись від неба, ліг
На землі підзолисті рани
Білим мохом лютневий сніг.
Крижані розпускаються квіти,
І співає вітер німий...
Та радіють чомусь тільки діти
Білосніжному хутру зими.
Розізлиться водій на нього
І двірник, що у парку прибрав...
Сніг назве бормотун убогий
Тягарем для свого горба...
Хто б собі не знаходив стимул
Матюкати сніг бозна-де,
Він не винен у тому, що йтиме,
Він не винен у тому, що йде.
Сніг не винен, що наші зграї
Бачать в кожнім лише дичину...
Все одно він колись вмирає
Й повертається в купіль сну.
Сніг на голову
- Информация о материале
- Автор: Анна Єгорова, 11 клас - Полтава, Україна
- Просмотров: 728
Комментарии
Зверни увагу на кількість складів у рядках. Викинь слово матюкати. І самий останній рядок...