1 1 1 1 1 (1 голос)

Страждаєш, милий? Ну, чому?
Я ніби правильно чиню!
Любов звела нас у нелегкий час.
Життя ж все хоче роз'єднати нас.

Руйнуй мене - не чую болю!
І випускай свій гнів на волю!
Ліпи сміливо нову мене.
Лише дозволь любити себе.

Прошу, любове, не страждай!
Кохаю лиш тебе – все знай!
Від щастя серденько кричить.
А тіло… Тіло хай горить!

Я відлітаю – ти звільнив!
Палає вогнище – ти запалив.
І хай волають кругом: «Відьма!»
Від їхнього страху давно я вільна.

Якщо кохання неможливе, -
Без нього світ вже неважливий.
Життя чи смерть – яка різниця?
І тіло для душі – лише в'язниця.

Кохання ж є в твоїх очах.
Вогонь – це ключ в твоїх руках.
Ти двері для мене відкрив.
Спасибі, милий, що мене убив.

Комментарии  

Оборіна
0 #1 Оборіна 29 ноября 2010
Діана, привіт! Не знаю, скільки тобі років, але писати потрібно так, щоб і тема, і сам текст відповідали поетичним правилам. У другому куплеті третій і четвертій рядочок так і проситься: Ліпи мене сміливо нову, лише дозволь любити знову. Стоїть переставити слова, як наголоси стають на місце і римується та легко читається. Замітила? Не розкриваєш,чому називають відьмою.А останні рядки? Що за трагедія? Сонечко, життя тільки починається. Не накидайся собою. Це не трагедія. Повір... Будь горда. Не винось свого болю у такій формі. Пиши і думай, думай і пиши!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии