НІЧ
Ніч поринула у тишу.
Ніч поринула у спокій.
Не завжди така чудова!
Не завжди така мрійлива!
Ясні зорі, навіть, у мороз
Цвітуть, неначе букет рож.
Ніч вповила ніжно їх
В чорне простирадло.
Я відчуваю їх – вони в долонях моїх.
Вони немов якесь начало –
Це Інь і Янь – добро і зло.
Мабуть в ночі ховається зло
Й таємно крадеться в вікно.
Ховає може ніч й добро,
Яке б душу з радістю звело.
ДЕСЬ ДАЛЕКО
Там десь далеко у полі
Я стою…
Не підкоряюсь власній волі
Я сумую…
Бо не змінити моєї долі.
Я плачу…
ЩО ТАКЕ ЖИТТЯ?
Сірі будні огортають,
Серце споконвіку крають…
І замислююся я,
Що таке життя?!
МРІЯ
Тебе біля мене немає.
Може ніколи й не буде,
Але у серці моєму
Дух твій блукає…
Тебе душа моя і серце
Десь по світу шукає!
ЗИМА
О, як чекаю я її
У білому шаті!
Коли усе на світі
Огортає сніг.
Я падаю
До її ніг.
***
Вивчають люди
Різні науки…
Та кращої немає,
Ніж людське життя.
СОН
Коли прекрасний бачу сон,
То це неначе квітне льон.
У сні ми зовсім не такі…
Шкода, що я живу не в сні.
Шкода, що суть життя така:
Від сну лишається лиш згадка.
Комментарии