1 1 1 1 1 (2 голосов)

Якось на хутір Сірий завітав
І не тоді, коли Господар спав,
А в час, коли корів доїли
І вівці свій обід ще не поїли.
Прийшов він, немов хвацький молодець
Не крадучись, а лугом, навпростець,
Сміливо хвіртку до обійстя відчинив,
А на подвір'ї дуже лагідно завив.
Наш Сірий вив Господарю про те.
Яке життя його нікчемне та бридке,
Як він голодний по лісах бродив,
Як вівців він без пам'яті любив,
Як холодно йому зимою жить,
Як мріє він з Господарем дружить...
Та як вже Сірий жалібно не вив,
Його Господар геть не зрозумів,
Він миттю кинувсь до полиці,
Де зберігав набої до рушниці,
І ось вже постріл пролунав,
І Вовк на землю, мов підкошений упав...

Напевно, скаже хтось:
- Так в чому ж тут мораль?
На перший погляд Вовка жаль,
Та треба б знати Сіроманцю,
Що людям він залив вже стільки смальцю,
Що як і скільки б він не вив,
Господар правильно зробив...

Промовить скептик:
- Маячня!
Такого у природі не бува!..

А хтось заплаче:
- Боже мій!
В реанімацію його мерщій!..

Комментарии  

Оборіна
0 #2 Оборіна 28 февраля 2011
Лілія, тут краще написати: прийшов, мов хвацький...тобі зайві склади не потрібні.Часто вживаєш займенник він.Попробуй: і як овець...Постара йся писати: жити, дружити. Не скорочуй.Після слова зрозумів постав крапку, бо там закінчується речення.Під шкіру людям стільки залив смальцю. Але сатира вдалася. Просто трішки попрацюй над нею.Молодець!
ісаєвич
0 #1 ісаєвич 16 февраля 2011
Простіть вже Лілію, великі байкарі, що наступила ВАМ на п'яти уже в 10-му класі.
То ли ещё будет...?! Мо-ло-дець!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии