1 1 1 1 1 (2 голосов)

Зібралась на небо малесенька Жабка
Шукати між хмарок рідненького Татка,
Ще вчора комариків він їй носив,
А ранком Лелека його ухопив.

Затиснув у клюві він Татків живіт,
Й подумав про себе: «Смачненький обід!
Мерщій у гніздо я його віднесу,
Маляткам моїм він усім до смаку...»

Мале Жабенятко угору скакало,
І лапками врешті Хмаринку дістало.
Вчепилось за неї і стало благать,
Щоб та понесла її Тата шукать.

Лелека тим часом додому летів.
Та враз білий світ перед ним потемнів,
Розлючена Хмара накрила його,
І Жабка побачила Тата свого.

Лелека ж його відпускать не хотів,
І Хмару щодуху він крилами бив.
Та сили лишили могутнього птаха,
І впав у болото Татусь-бідолаха.

Комментарии  

Sumak
+1 #3 Sumak 24 апреля 2016
В цілому хороша поезія...
Оборіна
+1 #2 Оборіна 02 марта 2011
Ліля, вірш-гумореска дійсно чудовий. По тематиці. Знаєш, у світі завжди так ведеться, що хтось чимсь живиться. Закон природи. Я шкодую і жабеня, і лелеку. Адже жаби теж когось їдять. А тут я, звичайно, на стороні жабеняти.Після слова скакало забери кому, бо там сполучник і. А ще скажу тобі тихенько, щоб ти уникала скорочень : благать, шукать і т.д. В укр. мові - благати, шукати Чекаю ще щось цікавеньке. Па!
ісаєвич
+1 #1 ісаєвич 18 февраля 2011
Якщо вже дуже захотіти -
Й безкрилі зможемо злетіти.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии