1 1 1 1 1 (2 голосов)

Життя відходить у світ далекий,
А щастя долі лиш у думках.
Гартує час всепоклоненний,
Що віддзеркалився і в нас.

А почалося все з зернини,
Що із любові посадили,
Як боронили від тварини,
І новій долі світ відкрили.

Та швидко світ пізнала -
Одна тут залишилась,
Любов не зберігала
І враз перемінилась.

Змінилися старі закони,
Забулись неньчині слова,
Друзями стали вже ворони -
Розпочалась нова пора.

Було так довго, та не вічно.
Й її чекав сумний похід,
Кінчалося життя трагічно,
А ще ж хотіла другий зліт.

Порозуміння та любові
Шукала як і всі колись,
Чекала мрії кольорові,
Та лише сльози полились.

Хотіла пам'ять залишити,
Зробити все, що не змогла,
І вирішила дні прожити
Немов дорога всім одна.

Старі закони повернула,
Чекала славного кінця,
Зловісні плани всі забула,
Чулися звуки від гінця...

Комментарии  

Бровді
0 #3 Бровді 21 февраля 2011
Дякую за увагу.
ісаєвич
0 #2 ісаєвич 21 февраля 2011
Я не наважувався коментувати вірш гарний за формою та тривожний за змістом, що числу 17 якось не відповідає. Та з думкою пана Володимира Ковалика згідний. Іринко, все буде добре. Пиши веселі вірші.
wolodumur kowaluk
0 #1 wolodumur kowaluk 21 февраля 2011
Трішечки журна поезія, але все це із життя, а тому сприймається як особисте пережиття.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии