Я пройдусь під дощем, не розкривши свою парасольку,
Але плакать не стану, зітхань я душі не зроню,
Колупну від печалі його лиш малесеньку дольку,
Просто тихо пройдусь, просто тихо під ним постою.
Нехай він замість сліз по обличчю моєму стікає,
Хай полоще думки і на чистий складає їх фон.
Я люблю тихий дощ, що так ніжно мене зустрічає,
Заспокоює погляд і манить у свій монотон.
Я зливаюсь з дощем у єдиному ритмі бажання
Просто тихо іти, просто вірити в єдність буття,
Доторкатись до крапель, до суті його існування,
Розчинитись у нім і ловити його відчуття.
Тихий дощ
- Информация о материале
- Автор: Наталія Боднарчук, 15 років - Париж, Франція
- Просмотров: 367
Комментарии
І я щиро дякую за дякую і за чудовий вальс. Пропоную варіант приспіву:
Тихий дощ, тихий дощ!
Я люблю тебе ніжно, мій тихий дощ!
Нехай у Твоєму житті, Наталочко, по твоєму обличчю інколи стікають каплі-сльзи тихого дощу! Щастя і нових чудових творів!