1 1 1 1 1 (1 голос)

Я думаю, живу і граю,
Мабуть, ось так, життя пізнаю,
І сила духу хай пронизана терпінням,
Я жить не буду тим, мерзенним володінням.
Чужому слову я не підкорюся,
Не здам думок своїх в полон,
І краще, краще Богу помолюся,
І серця рівним стане тон.

Комментарии  

Олена
0 #6 Олена 04 августа 2011
Дуже гарно дякую за коментарі. Вони для мене дуже важливі і обіцяю, що обовязково прислухзаюсь до них)))
topolenok
0 #5 topolenok 04 августа 2011
Понятно)
MaLugoVase
0 #4 MaLugoVase 03 августа 2011
Аля: как бы сказать пояснение к "чего-то не хватает"... хочеться продолжение этому классному стиху!
ісаєвич
0 #3 ісаєвич 02 августа 2011
Глибока філософія пізнання людської душі. Мені сподобався вірш Оленки.
topolenok
0 #2 topolenok 02 августа 2011
Не берусь соображать чего тут не хватает...) Но очень хороший стих.
MaLugoVase
0 #1 MaLugoVase 29 июля 2011
+++ це є справді дуже гарний вірш. тільки чогось не вистачає... можливо, треба продовжити чи збільшити його. А так, Альон, треба через Блокнот (Notepad) розміщувати твір тут. і зменшити там до 12 чи 14 розміру шрифту. та це таке, знаєш...
Це я просто раджу.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии