1 1 1 1 1 (0 голосов)

Я ляжу у ліжко й заснути не можу,
Кайфую вечірнім шумом,
Я ніби під небом й під зорями брожу, -
І щастя стає це бумом.
Десь там на дорозі ганяють машини,
Із швидкістю ярого вітру,
Хороші думки мої, наче перлини,
Погані ж думки я зітру.
І зітре їх в попіл і сірий пил,
Лише вітер той, що й не має крил,
Хоча б на хвилину, на мить одну,
Голові дарує пустоту сумну.

Комментарии  

Олена
0 #4 Олена 06 октября 2011
Дякую...приємно , що ви вірите в мене)) бо ще недавно я думала зовсім не так...в мене виходило не так як у інших...можливо неординарність зіграє важливу роль...я пишу частіше про сум...про життя людей з поганої сторони...можли во це моє покликання)))
ісаєвич
0 #3 ісаєвич 06 октября 2011
Повністю з Тобою, Оленко, згідний. Слухай себе і твори, у Тебе добре виходить
Олена
0 #2 Олена 05 октября 2011
дякую...постара юсь прислухатись... а взагалі творчі люди трохи неординарні)))
ісаєвич
0 #1 ісаєвич 05 октября 2011
Гарний вірш. Сумувати інколи корисно. Цікаве, хоч і дивне, поєднання шуму і пустоти(шум дає шанс пустоті???)
Якщо згідна, то внеси такі правки:
-Хороші думки, наче перлини,...
-Лиш вітер той, що не має крил,...
Мені здалося, що тут збій ритму.
А в іншому - молодець!!!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии