1 1 1 1 1 (1 голос)

Зранку сірий заєць татко,
годував своє дитятко.
Булка, чай і миска манки,
ось і вдвох вони на санках.
Та мороз заставив тата,
повернутися до хати.
Тут проблема невеличка,
бо забули рукавички.
Хоч зайчатка шубку мають,
але лапки замерзають.

Комментарии  

Ганночка
0 #6 Ганночка 25 января 2012
Дуже Вам дякую.В Вас теж добре серце і душа,бо Ви дуже багато робите для дітей.
wolodumur kowaluk
0 #5 wolodumur kowaluk 22 января 2012
Насправді гарний віршик.Віка, тобі й надалі треба писати про звірят. Може колись і збірочку про них видаш. У любові до звірят видно людину. Я бачу , що у тобе гарне серце й добра душа. Успіхів!
Luba
0 #4 Luba 18 декабря 2011
Да, милый стих :-)
Ольга Царицанська
0 #3 Ольга Царицанська 17 декабря 2011
Віршик дійсно вийшов вдалий.Чекаємо продовження про зайчикову родину.Успіхів!
ісаєвич
+1 #2 ісаєвич 17 декабря 2011
Підтримую, що дійсно вийшов милий, забавний, "пухнастий" стишок. І все ж:
Читичі бажають знати:
Де поділась зайки мати?
І чому дитині-кросі
Не подали моркву досі?
Якщо мама забарилась -
Хочеться щоби з'явилась!
І тоді поетку Віку
Ми читатимо довіку.
ПАПЧ
+2 #1 ПАПЧ 15 декабря 2011
Очень славный стих. Как мне, не специалисту поэзии кажется!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии