1 1 1 1 1 (3 голосов)

***
Я стояв на балконі, пив вранішню каву,
Міркував: як усе в світі прядеться тонко.
Я канапку підкинув задля забави
До небес. Їх розбив. Тепер там ополонка...

Скло летить до доріг. До людей. До будинків.
Я дивлюся в обличчя розбитих небес.
Замість зморшок - весь космос. Сузір'я. Сходинки
До Землі. Кинув оком на мене Зевес.

13.07.2013

Комментарии  

MaLugoVase
+1 #2 MaLugoVase 14 июля 2013
Вдячний Вам, пане Ігорю!
Ігор Дах
+1 #1 Ігор Дах 13 июля 2013
Васильку! вірш у Тебе вийшов дуже цікавий, але зверни увагу на розмір і наголоси.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии