Меня нет
Вход/Регистрация
Меню
Сейчас на сайте:

Сейчас на сайте:

182 невидимки и ни одного жителя

Читальный зал

Міжгір'я

Информация о материале
Просмотров: 882
1 1 1 1 1 (1 голос)

Розташовано адміном МАЛіЖу за відсутності у автора доступу до мережі "Інтернет"

Над Міжгір'ям небо синє,
У Міжгір'ї гори сиві,
А стрункі копички,
Наче молодички.
Заплели косички
Із зеленої травички.
З нас очей не зводять,
В танці хороводять.

* * *
Ноги в квітах утопають,
Закарпатський вітер п'ю.
Україно моя рідна,
Як же я тебе люблю!

Комментарии  

topolenok
+1 #4 topolenok 06 октября 2013
Мне тоже очень понравилось. Искренний и очень замечательный стих...
Тетяна Коваль
0 #3 Тетяна Коваль 06 октября 2013
такий добрий і щирий вірш)
Ольга Царицанська
0 #2 Ольга Царицанська 02 октября 2013
Вірш - як виплеск із зачарованої душі захоплення дивовижною красою рідного краю.
ісаєвич
+1 #1 ісаєвич 02 октября 2013
Дякуючи Каті, моє Міжгір'я сяє барвами, скрашено епітетами, порівняннями - кожне слово від серця, із душі.
Дякую!
P.S. Край Міжгірський називають ще Верховиною. Тому "закарпатський вітер" пропоную замінити на "верховинський вітер".

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

© Папченко А.И., 2010
© D-Студия "400 kотов", 2011
Перепечатка только с разрешения авторов проекта.
Все права защищены.
D-студия «400 котов»