День Матері не просто свято,
Червоний день календаря.
В країні є матусь багато,
Проте така лише одна.
Вона тебе ростила змалку,
Тобі всю душу віддала.
Безсонними ночами довго
Дитячий спокій берегла.
І хоч боліли руки й ноги,
Хотілось спати серед дня,
Відкинула усі тривоги,
Бо усміхнулося маля.
Коли ж його болів животик
Чи пальчик вжалила бджола,
То мамин диво-поцілунок
Геть біль далеко проганя.
Пройшли роки, неначе дні.
У перший клас іде дитя.
Матуся кожен день мені
Готує одяг та взуття.
Ще кілька днів - останній клас.
Уже й зі школи йти пора.
І хоч прощатись ще не час,
У неньки котиться сльоза.
Сльоза від щастя чи від горя?
Хто ж бо їх зна тих матерів?!
Біжить струмком вона до моря
Сліз виплаканих і самотніх вечорів.
Пройшли роки і діти розлетілись.
Тепер вже власна в них сім'я.
Та матінка нікуди не поділась,
Вона чека, коли прийде її маля...
Коли із графіку щільного
Сучасного клопітного життя
Знайдеш годину вільну ти для того
Аби сказати тихо: "Мамо, вдома я..."
Хіба багато їй для щастя треба?
Лиш кілька поглядів, ласкавих слів...
Тому прошу тебе й благаю в неба:
Кохайте, діти, власних матерів!!!
Кохайте діти власних матерів!
- Информация о материале
- Автор: Олічка Бей, 15 років - Жовква, Україна
- Просмотров: 816
Комментарии