Розшатовано адміном МАЛіЖу
В них віра є, надії мало.
Лиш стукіт серця дорина.
Так моторошно й страшно стало,
Живих людей ніде нема.
Журба встелилася росою,
Не чути навіть мимоволі,
Сумної пісні солов'я.
Все наче проросло пітьмою,
Чортополохом вкрилася земля,
Та сама, що залита кров'ю,
Великі зайняла края.
І сильним страхом оповиті душі,
Чіпляються сильніше за життя,
То все даремно, бо в минуле,
Немає більше вороття.
Спіткала тих людей неволя,
Без їжі, одягу, тепла.
Такая випала їм доля,
Немає більше вороття.
Душа, оплакана сльозою,
Нещасне Богу віддає життя.
Та все тихенько промовляє:
"Немає більше вороття"
Бог залишає нам одну провину.
Не зрозуміє той, хто не пускав,
Свою дитину в бій на смерть єдину.
Не зрозуміє той, хто не чекав,
З війни щомиті батька, чоловіка, сина.
Не зрозуміє той, хто не втрачав,
Єдину матір, доньку, чи дружину.
Не зрозуміє той, хто не кохав,
Під час війни, роками, воєдино.
Не зрозуміє той, хто так і не діждав,
Ріднішу над усе людину...
Немає більше вороття
- Информация о материале
- Автор: Ольга Сучок, учениця - Київ, Україна
- Просмотров: 796
Комментарии
Цитирую ісаєвич:На мой взгляд, не нужно ничего менять. Это стихотворение впечатляет именно таким, какое оно есть.
........
Все наче залите пітьмою.
Вся вкрилася Чортополохом
Кров’ю залитая земля
І страхом оповиті душі,
Дарма чіплялись за життя
Душа, оплакана сльозою,
Бо Богу віддає життя.
Та все тихенько промовляє:
"Немає більше вороття"
А нам лишає Бог провину.
Не зрозуміє лише той
Хто на смерть не провів дитину
І той, що не чекав з війни
Батька, чоловіка , сина.
І ще не зрозуміє той
Хто не втрачав одну єдину
Доньку, матір, чи дружину
А може ще й свою кохану.
Пиши про щось веселе, працюй над словом і в Тебе вийде.